ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
27.05.2004 N 9657/7/15-1117
Щодо оподаткування безнадійної заборгованості у
випадку здійснення продажу товарів на підставі
договорів комісії
Державна податкова адміністрація України розглянула лист
<...> щодо питання оподаткування безнадійної заборгованості у
випадку здійснення продажу товарів на підставі договорів комісії і
повідомляє.
Відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.
N 435-IV ( 435-15 ) договір комісії передбачає, що одна сторона
(комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони
(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого
імені, але за рахунок комітента.
Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон)
під продажем товарів розуміються будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу
прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно
від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах
договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення,
інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу
прав власності на такі товари.
Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону
( 334/94-ВР ) валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від
продажу товарів (робіт, послуг).
При передачі товару від комітента до комісіонера у межах
договору комісії не передбачено переходу права власності на такий
товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у
комітента (як і валові витрати у комісіонера) не виникає.
У разі якщо комісіонер реалізує товар покупцю (тобто третій
особі), відбувається перехід права власності від комітента до
покупця. Така операція вважається продажем. Валовий дохід, який
виникає відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону
( 334/94-ВР ) в результаті проведення такої операції,
відображається у податковому обліку комітента на загальну суму,
отриману від продажу такого товару. Крім того, у момент підписання
акта про надані комісійні послуги або перерахування комітентом
комісіонеру комісійної винагороди у комітента виникають валові
витрати відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону.
Для комісіонера валовий дохід виникає відповідно до
п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону ( 334/94-ВР ) на суму отриманої
(нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки в даному
випадку власністю комісіонера є лише комісійна винагорода.
Відповідно до порядку врегулювання сумнівної, безнадійної
заборгованості, визначеного підпунктами 12.1.1 та 12.1.2 пункту
12.1 статті 12 Закону ( 334/94-ВР ) , платник податку - продавець
товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат
звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних
робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітних
податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт,
послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату
їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості) та
зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового
періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної
ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього
пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із
пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового
періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє
його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження
(розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання
недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її
частини;
б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо
продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї
суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення
мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);
в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом
строків, визначених законодавством, або отримав від покупця
відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати
(інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості)
протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому
протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського
суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення
справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
Одночасно згідно зі статтею 21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) позивачами є підприємства та
організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про
захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом
інтересу. Тобто законодавством передбачена можливість порушення
справи у господарському суді за позовом підприємства-комісіонера
в інтересах комітента за наявності відповідних повноважень.
Ураховуючи викладене вище, оскільки операція з продажу
товарів (робіт, послуг) передбачає перехід права власності на
такий товар (роботи, послуги) від продавця до покупця, то підпункт
12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону ( 334/94-ВР ) діє для комітента, який
у цьому випадку є власником такого товару, у межах відносин з
покупцем такого товару.
Для комісіонера п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону
( 334/94-ВР ) застосовується лише в частині, коли комісіонером
вживаються заходи по стягненню комісійної винагороди з комітента
за умови, якщо кошти за товар, отриманий для продажу у межах
договору комісії від комітента, перераховані у повному обсязі на
рахунок комітента, про що свідчать відповідні документи.
Заступник голови Ю.Гриб