Згідно зі ст. 1 Закону "Про фінансові послуга та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Згідно з Цивільним кодексом (гл. 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.
Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб").
Водночас Законом про фінансові послуги (статті 19, 25) та ст. 589 Цивільного кодексу встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.
Саме після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави у фізичної особи — позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики (пункти 1.2 та 1.6 ст. 1 та ст. 12 Закону "Про застав/' від 02.10.1992 року № 2654-ХІІ).
За позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики юна не є доходом позичальника, а при невикупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.
Враховуючи зазначене, дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Тобто такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї податок (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 та п. 18.1 ст. 18 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб").
Якщо одержана від реалізації ломбардом предметів застави згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу грошова сума перевищуватиме розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повинна повертатися заставодавцю. У такому випадку при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилась після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, ломбард повинен виступати податковим агентом щодо таких виплат та, як передбачено п. 1.15 ст. 1 Закону, нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст. 8 названого Закону, та за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 цього Закону.
Що стосується доходів, одержаних фізичними особами від продажу через пункти скупки належних їм на праві власності виробів з дорогоцінних металів (або їх лому), то згідно з п. 1.3 ст. 1 та сг. 12 зазначеного Закону це доходи від продажу об'єктів рухомого майна, а зазначені пункти скупки є податковими агентами щодо таких виплачуваних доходів. Тобто такі доходи підлягають кінцевому оподаткуванню податковим агентом при їх виплаті та за їх рахунок відповідно до порядку, визначеному у ст. 8 Закону, та за ставками згідно з п. 7.1 ст. 7 цього Закону.
При цьому такі податкові агенти зобов'язані про виплачені громадянам доходи повідомити податковим органам згідно з вимогами наказу Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451.
Сторінку підготувало Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 26 червня - 2 липня 2004 р. № 26