Частина 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Але відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення передбачене ст. 218 Господарського кодексу України. Ст. 212 Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004 року також не передбачала звільнення від відповідальності боржника, що не виконав грошове зобов'язання.
Пункт 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ встановлює правила списання безнадійного податкового боргу платників податків. Серед інших підстав у пункті "г" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст.18 вказаного Закону передбачено, що списанню підлягає податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Але вищевказаний Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) і не встановлює порядок погашення цивільних зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів.
Виходячи з вищенаведеного, визнати відмову орендаря від виконання зобов'язань з оплати вартості оренди земельних ділянок обґрунтованою підстав немає.
Сторінку підготував Олександр ВАНЖА