Трудові відносини та цивільно-правові є відносинами принципово різними, вони врегульовані окремими галузями законодавства, хоча і мають деякі спільні риси.
Так, згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Але контракт застосовується тільки у випадках, прямо передбачених трудовим законодавством. (Вичерпний перелік нормативних актів, які передбачають застосування такої форми трудового договору, як контракт, зазначений у інформаційному листі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.05.2000 р. № 06/2-4/66 )
Дійсно, на сьогодні серед працедавців широке застосування при оформленні трудових відносин знайшла така форма, як трудова угода, яка частіше має основні ознаки трудового контракту та встановлює положення, котрі погіршують становище працівника порівняно із положеннями, передбаченими чинним законодавством.
Трудовий контракт, укладений у випадках прямо не передбачених чинним законодавством України, може бути визнаний недійсним, а відносини між власником та працівником мають визначатись на основі трудового договору, положення якого передбачені законодавством України про працю.
Слід мати на увазі, що відповідно до ст.9 Кодексу законів про працю умови будь-якого договору про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.