Гарантії для робітників і службовців, що направляються для підвищення кваліфікації, встановлено ст. 122 КЗпП, згідно з якою при направленні робітників і службовців для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи (ст. 201 КЗпП).
Підприємство як суб'єкт господарювання, який регулює відносини з іншими підприємствами, організаціями, фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів, є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Предметом договору у сфері господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи перепідготовка його працівників. Оскільки метою проведення підготовки чи перепідготовки працівників є створення інтелектуального потенціалу під-приємства-працедавця для досягнення ним позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, то витрати, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників.
Щодо порядку оподаткування вартості навчання осіб, які перебувають у трудових відносинах з працедавцем, в інших випадках, зокрема у вищих навчальних закладах, то згідно із Законом № 889-ІУ до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається, не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку — найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. б Закону № 889-ІV, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи (пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІV), тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.
Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем упродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню в загальному порядку.
Згідно зі ст. 121 КЗпП відшкодування працівнику витрат у зв'язку зі службовим відрядженням відноситься до компенсаційних виплат, що виплачуються працівникам, які направляються у службові відрядження, у порядку і розмірах, установлених законодавством.
Порядок відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з перебуванням їх у службових відрядженнях, та норми їх відшкодування регулюються постановою № 663 та Інструкцією № 59 з відповідними змінами і доповненнями, розробленими відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
Згідно з Інструкцією № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі — підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Направлення працівника підприємства в службове відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, куди відряджено працівника, строку й мети відрядження (п. 1 розділу першого Інструкції № 59).
Про фактичний час перебування працівника у відрядженні свідчать відмітки в посвідченні про відрядження.
Якщо підприємство (установа, організація) відповідно до запрошення (договору) організації за наказом свого керівника відряджає працівника для підвищення кваліфікації або для участі в семінарі (симпозіумі, конференції) за тематикою, що збігається з господарською діяльністю підприємства (установи, організації), витрати, що в межах установлених чинним законодавством норм відшкодовуються організацією відрядженому за час перебування в службовому відрядженні, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІV, за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з господарською діяльністю підприємства (установи, організації), до яких, зокрема, належать запрошення приймаючої сторони, укладений договір (контракт), інші документи, які встановлюють або засвідчують навчання, пов'язане з підвищенням кваліфікації, або участь відрядженого працівника в семінарі (симпозіумі, конференції), зокрема копія наказу керівника підприємства про відрядження, копія посвідчення про відрядження.