Детальніше зупинимося на праві людини (працівника) на таємницю інформації про стан свого здоров'я.
Є низка захворювань, про які люди з різних причин, зазвичай, не говорять або навіть приховують. Цивільний кодекс і Закон "Основи законодавства України про охорону здоров'я" повністю на боці людини. "Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факти медичної допомоги, діагноз, а також щодо відомостей, одержаних при медичному обстеженні" (ст. 286 ЦК). Більше того, заборонено вимагати і повідомляти вказану інформацію за місцем роботи. Але це теоретично. А на практиці в документі, що підтверджує факт тимчасової втрати працездатності, тобто в лікарняному, обов'язково вказується діагноз. Лікарняний проходить, не рахуючи керівництва, як правило, через бухгалтерію і відділ кадрів, де сидять люди, які не давали клятви Гіппократа і через об'єктивні причини не зв'язані жодними іншими професійними кодексами етичної поведінки, якими зв'язані медпрацівники.
Крім того цікавими є питання про встановлення факту появи на роботі в нетверезому стані (з метою скорочення статті питання про стан наркотичного або токсичного сп'яніння опускаються).
Згідно зі згаданою ст. 286 ЦК людина не може бути примушена до проходження медичних оглядів, окрім випадків, передбачених законодавством. Норми, що примушують працівника пройти медичний огляд, містяться в адміністративному і трудовому законодавстві.
У Кодексі про адміністративні правопорушення передбачені наступні випадки:
Вже із назв статей КпАП видно, що вони застосовні лише у разі, коли працівник через функціональні обов'язки управляє або транспортним засобом, або судном. На інші категорії працівників вимоги вказаних статей не поширюються.
У той же час, перебування на робочому місці в нетверезому стані згідно з диспозицією ст. 179 КпАП є адміністративним правопорушенням. Проте механізм направлення працівника на медичний огляд є, м'яко кажучи, недосконалим, оскільки власник підприємства або уповноважений орган має право тільки складати протокол про адміністративне порушення. Призначення експертизи у адміністративному провадженні за ст. 179 КпАП в повноваженнях виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад або відповідних адміністративних комісій. Природно, що з моменту складання протоколу до його розгляду уповноваженим органом потреба в проведенні експертизи-медогляду зникне, щонайбільше — в організмі людини залишаться сліди алкоголю.
На практиці ця прогалина в законодавстві заповнюється п. 3.2. Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння до установ охорони здоров'я і проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України і Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р. № 114/38/15-36-12 (реєстрація в Мін'юсті України 07.03.1995 р. за №55/591). В інструкції передбачається, що службові особи підприємств, установ і організацій можуть направляти працівників до відповідних медичних установ з метою огляду їх на стан сп'яніння. Інша справа, що названа інструкція не є "випадком, передбаченим законодавством", незважаючи на її реєстрацію в Мін'юсті, а отже, не повинна мати юридичної сили.
Право власника підприємства або уповноваженого органу направити працівника на медогляд, і обов'язок останнього пройти медогляд передбачені КЗпП, законами України "Про охорону праці" і "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення". Але поширюстьси такий обов'язок лише на окремі категорії працівників, наприклад, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці тощо. Головна мета таких медоглядів — профілактика нещасних випадків, професійних захворювань, запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань тощо. Виходячи з цього, порядок проведення попередніх і періодичних медоглядів не передбачає негайного проходження працівником медогляду на вимогу працедавця, а також не дає право роботодавцю за своєю ініціативою вибирати, яким саме спеціалістам (це стосується і нарколога) належить проводити огляд працівника.
Тож, підсумовуючи викладене, можна говорити про масове систематичне порушення прав працівників на таємницю відомостей про своє здоров'я, а також про відсутність механізму встановлення факту появи людини на робочому місці в нетверезому стані, шляхом його медичного огляду.
Існування суспільства супроводжують "вічні" питання, що властиві і правовому життю. Одна з таких проблем — розумне обмеження прав людини на користь суспільства. Можливо, що на користь суспільства необхідно в певних рамках обмежити і права працівника на таємницю інформації про своє здоров'я. Таке рішення має бути обгрунтоване, і прийняте в результаті широкого обговорення цього питання. Але чого точно не повинно бути, так це наявного нині верховенства інструкцій над законами.