Статтею 1 Закону № 2181-ІІІ визначено, що контролюючий орган — це державний орган, який в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, вірогідністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань або податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів наведено у ст. 2 Закону № 2181-ІІІ. Так, до контролюючих органів віднесено митні органи, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та податкові органи.
Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону № 2181-ІІІ контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, вірогідності, повноти нарахування і сплати лише щодо тих податків і зборів (обов'язкових платежів), що віднесені до їх компетенції цим підпунктом. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, вірогідності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі по запитах правоохоронних органів. Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі — органи стягнення), є винятково податкові органи, а також державні виконавці в межах їх компетенції.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган направляє відповідному податковому органу подання про здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган направляє податкові вимоги.
Оскільки Законом № 2181-ІІІ органи контрольно-ревізійної служби не визначено як контролюючі органи, податкові органи не уповноважені стягувати штрафні санкції на підставі подань органів контрольно-ревізійної служби.