У статті 26 КЗпП сказано, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягай вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію. Випробування не встановлюється також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Статтею 7 КЗпП встановлено, що особливості регулювання праці, зокрема тимчасових і сезонних працівників та додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 КЗпП) підстави припинення трудового договору деяких категорій працівників, за певних умов встановлюються законодавством. На сьогодні є чинним Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових працівників і службовців", за яким тимчасові трудові договори можуть укладатися на строк, що не перевищує двох місяців, а якщо прийняття на роботу проводиться для заміщення відсутнього працівника, такий договір може укладатися на термін до 4-х місяців.
Працівник обов'язково повинен знати про те, що з ним укладається тимчасовий трудовий договір і, крім того, у самому наказі про його прийом на роботу повинно бути посилання на цю особливість. За ст. 4 Указу випробування для тимчасових працівників не встановлюється. Тож звільнення за цією підставою зазначених працівників вважається незаконним.
Підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 21-27 серпня 2004 р. № 34