Відповідно до ст. 39 Закону № 1264-ХІІ до природних ресурсів загальнодержавного значення належать, зокрема, лісові ресурси.
Статтею 43 цього Закону визначено, що збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження й утилізації відходів та інших чинників. Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його справляння встановлює Кабінет Міністрів України.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону № 1264-ХІІ).
Статтею 89 Лісового кодексу визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним. Плата справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Відповідно до ст. 90 цього Кодексу розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, передбачене ст. 89 Лісового кодексу, встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Такси і порядок справляння таких платежів встановлює Кабінет Міністрів України.
Єдині правила справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду визначає Порядок № 1012.
Водночас п. 6 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на спеціальне використання природних ресурсів.
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є складовою збору на спеціальне використання природних ресурсів. Таким чином, суб'єкти господарювання, які перейшли на спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.