Загальні засади здійснення підприємництва фізичними та юридичними особами регулюються Законом від 07.02.1991 року № 698-ХІІ "Про підприємництво" (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 цього Закону підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути, зокрема, громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, крім категорій громадян, заняття підприємницькою діяльністю для яких не допускається.
До цієї категорії громадян належать: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств, та інші особи, зазначені у ст. 2 цього Закону.
Громадяни мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-якудіяльність, яка не суперечить чинному законодавству.
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності визначено у ст. 4 цього Закону. Надання в оренду рухомого і нерухомого майна, що належить громадянам на правах приватної власності, до переліку діяльності, зазначеного у ст. 4 Закону, не входить. Водночас при укладанні угоди на здавання в оренду жилих будинків (частини будинків), квартир, що належать громадянам на правах приватної власності, слід враховувати положення Житлового кодексу.
Враховуючи викладене, громадяни, які мають можливість надавати в користування юридичним чи фізичним особам рухоме і нерухоме майно, що належить їм на правах приватної власності, з метою одержання доходу, самі приймають рішення щодо державної реєстрації такої діяльності.
Фізична особа, яка зареєструвалась відповідно до чинного законодавства як суб'єкт підприємницької діяльності, може самостійно за своїм бажанням обрати один з існуючих на сьогодні способів оподаткування доходів, одержуваних нею від здійснення підприємницької діяльності, кожен з яких регулюється відповідними законодавчими актами.
Зокрема, фізична особа може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, запроваджену Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України вщ 28.06.1999 р. № 746/99), і сплачувати з одержаних доходів єдиний податок.
Відповідно до цього Указу ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення діяльності. Отже, якщо місцевою радою встановлено ставку єдиного податку на такий вид діяльності, як надання в оренду рухомого і нерухомого майна громадянами, громадяни, які зареєструвалися в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, мають право обрати спосіб оподаткування таких доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.