17 липня 2004 р. набрала чинності постанова Правління Нацбанку України від 17.06.2004 р. № 268 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з використанням платіжних карток» (далі — Постанова), зареєстрована в Мін'юсті України 06.07.2004 р. за № 954/6145.
Постанову розроблено відповідно до ст. 7 Закону України від 20.05.99 p. № 679-XIV «Про Національний банк України» з метою вдосконалення та уніфікації нормативно-правових актів з питань здійснення операцій з використанням платіжних карток.
Постановою внесено зміни до:
Відповідно до Постанови визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Нацбанку України від 24.02.97 р. № 37 «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки», зареєстровану в Мін'юсті України 24.03.97 р. за №86/1890.
Прийняття Постанови зумовлено значною кількістю змін у законодавстві, зокрема прийняттям Цивільного, Господарського кодексів та ряду інших законів України, які так чи інакше стосуються здійснення операцій з використанням платіжних карток, а також потребою приведення нормативно-правових актів Нацбанку у відповідність з цими законами. Крім того, прийняття Постанови було зумовлено потребою вдосконалення та уніфікації нормативно-правових актів Нацбанку з питань здійснення операцій з використанням платіжних карток.
До прийняття Постанови операції з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем поряд з положенням «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», яке є загальним для внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, регулювалися також вищезазначеним положенням «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки», що втратило чинність.
Оскільки ці два нормативно-правові акти значною мірою дублювали один одного, було скасовано чинність постанови «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки» та включено окремі норми, які регулювали деякі аспекти застосування платіжних карток міжнародних платіжних систем та операції з використанням платіжних карток в іноземній валюті, до положення «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» шляхом внесення до нього відповідних змін і доповнень (далі — Положення).
Зупинимося докладніше на змінах і доповненнях, які було внесено до зазначеного Положення.
Після внесення змін у ньому з'явилися нові терміни — «ідентифікатор емітента», «технічний ек-вайр» і «технічний еквайринг», а також оновлено визначення термінів «агент», «видача готівки», «довірена особа клієнта», «розповсюдження платіжних карток», «платіжний термінал», «торговець» та інші.
До преамбули Положення внесено застереження, що вимоги цього Положення не поширюються на емісію та обіг карток, які не належать до платіжних (телефонних, транспортних, дисконтних тощо), призначених для фіксування в електронному вигляді заборгованості емітента перед держателем цих карток за попередньо оплаченими товарами (послугами).
Внесення зазначеного доповнення до Положення поряд з вилученням з положення «Про порядок реєстрації і надання дозволу внутрішньодержавним небанківським платіжним системам на здійснення діяльності» норми, відповідно до якої надавалося право фінансовим установам — членам внутрішньодержавних небанківських платіжних систем здійснювати емісію платіжних карток, дало змогу усунути двозначності щодо емітентів платіжних карток.
Таким чином, емісію платіжних карток (карток, що використовуються для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг) у межах України можуть здійснювати виключно банки, що мають ліцензію Нацбанку України на здійснення таких операцій. Відповідно Положення встановлює загальні вимоги Нацбанку до порядку здійснення банками емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням та не регулює емісію та обіг карток, які не належать до платіжних (телефонних, транспортних, дисконтних тощо).
Після внесення змін Положення вже не передбачає можливість застосування платіжних карток у пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків як засобу для отримання готівки. Це пов'язано зі змінами до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.12.2002 р. № 502 і зареєстрованої в Мін'юсті України 14.01.2003 р. за № 21/7342 (внесено на виконання ст. 4 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1 776-ІІІ, зі змінами та доповненнями).
Інструкція передбачає, що уповноважені банки, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій. Натомість відповідно до ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при видачі готівки за платіжними картками. Крім того, п. 1.2 цієї Інструкції не відносить до валютно-обмінних операцій операції з видачі готівки у пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків.
Таким чином, відтепер відповідно до нормативно-правових актів Нацбанку України одночасне здійснення валютно-обмінних операцій та операцій з видачі готівки за платіжними картками можливе лише в касі банку.
У зв'язку з появою на картковому ринку України нових карткових продуктів, зокрема наперед оплачених платіжних карток, Положення доповнено нормами, які визначають розповсюджувачів платіжних карток та їх відповідальність. Згідно з Положенням наперед оплачені платіжні картки, кошти, за якими обліковуються на консолідованому картковому рахунку банку-емітента, на підставі агентського договору можуть розповсюджувати також фінансові установи-резиденти, а наперед оплачені платіжні картки фіксованого номіналу — інші нефінансові установи. При цьому відповідно до ст. 303 Господарського кодексу України від 16.01.2003 p. № 436-IV агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну емітенту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено договором.
З розвитком технологій розширюються й перелік операцій та функціональні можливості платіжних карток, зокрема смарт-карток. Для забезпечення нормативної підтримки впровадження соціальних, транспортних та інших подібних проектів, які базуються на смарт-картках, у Положенні визначено, що банки-резиденти — члени платіжних систем можуть емітувати платіжні картки, що мають ознаки дисконтних, клубних карток або додаткові властивості (нефінансові додатки), які дають змогу використовувати ці картки для здійснення операцій з умовними одиницями обліку (літри, кілограми, штуки тощо) у системах надання та обліку визначених послуг (пільг, знижок тощо), реалізованих за участю інших установ (державних установ, підприємств, об'єднань покупців, клубів тощо).
Із Положення вилучено окремі норми, що визначають договірні відносини емітента та держателя платіжних карток, врегульовані Цивільним та Господарським кодексами України. У зв'язку з прийняттям нового Цивільного кодексу України Нацбанк, зокрема, виключив із Положення перелік істотних умов договору, який укладають банк-емітен з клієнтом, та окремі вимоги до карткових договорів, які діяли раніше, і визначив у Положенні лише загальні норми, що відповідають цивільно-правовим нормам.
Поряд з національним законодавством при підготовці змін до Положення було враховано норми Рекомендації Комісії ЄС від 30.07.97 р. № 97/489/ЄС «Про операції, що здійснюються з використанням електронних платіжних інструментів, і зокрема щодо стосунків між емітентом і держателем» (далі — Рекомендація), предметом регулювання якої є операції, що здійснюються з використанням електронних платіжних інструментів. До переваг Рекомендації належать високий ступінь опрацювання прав та обов'язків держателя і встановлення підвищеного режиму відповідальності для емітента порівняно з відповідальністю держателя.
Зокрема, з урахуванням норм Рекомендації в Положенні визначено, що емітент може змінити умови договору, якщо держателю платіжної картки особисто надається повідомлення (пропозиція) про зміни, щоб дати йому змогу розірвати договір, якщо держатель вирішить це зробити. Обумовлюється період не менший, ніж один місяць (для господарських договорів відповідно до Господарського кодексу України — 20 днів), після якого вважається, що держатель приймає умови, якщо він ще не розірвав договір. Водночас передбачено, що до окремих умов договору (видів договорів) законодавством або договором можуть бути встановлені інші терміни або інший порядок надання емітентом повідомлення (пропозиції1) щодо порядку зміни умов та розірвання договору. Емітент про зміни умов договору може повідомити клієнта (надіслати пропозиції") поштою, особисто, надавши (надіславши) виписку про стан картрахунку, через загальнонаціональні засоби масової інформації (якщо це не погіршує умов договору) або в інший спосіб, передбачений договором.
У Положенні також більш чітко виписано порядок ознайомлення клієнтів з тарифами банку. Зокрема зазначено, що емітент зобов'язаний ознайомити клієнта під підпис з тарифами на обслуговування операцій із застосуванням платіжної картки, чинними на час укладання договору. Якщо тарифи є додатком до договору, то його підписання клієнтом є згодою останнього з тарифами банку.
У зв'язку з втратою чинності положенням Нацбанку України від 28.09.95 р. № 246 «Про кредитування» в Положенні регламентовано кредитні відносини між емітентом та держателем картки при застосуванні кредитної схеми обліку коштів на картковому рахунку. При цьому враховано технологічні аспекти застосування карток та передбачено, що клієнт на власний розсуд або відповідно до умов договору (якщо кредит має цільовий характер) використовує «картковий» кредит, тобто допускається і нецільове використання кредиту, якщо інше не передбачено безпосередньо в договорі.
Враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2003 р. № 1732 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», змінами запроваджено можливість видачі грошових авансів на відрядження працівникам через їх особисті платіжні картки в разі відсутності корпоративних платіжних карток у юридичних і фізичних осіб-підприємців. Кошти, зараховані на особистий картрахунок працівника, вважаються виданими йому під звіт. Використання коштів має бути підтверджено відповідними звітними документами (у тому числі документами за операціями з платіжними картками). Повернення працівником клієнта невикористаних коштів та відшкодування клієнту коштів, використаних понад установлені норми, здійснюються згідно із законодавством України.
Права клієнтів розширено відразу в кількох напрямах. Оскільки на сьогодні більшість платіжних карток емітовано банками в рамках зарплатних та соціальних (бюджетних) проектів і для фізичних осіб, як правило, картковий рахунок є першим і єдиним поточним рахунком у банку, в Положенні розширено можливості та перелік операцій, які можуть здійснюватися клієнтами за цим рахунком. Зокрема, стосовно держателів платіжних карток — фізичних осіб передбачено, що в разі використання такими клієнтами карткового рахунку для отримання зарплати, пенсії, стипендії, інших подібних виплат він може без використання платіжної картки за своїм дорученням (заявою) у межах ліміту, визначеного договором, здійснювати переказ коштів з картрахунку на інші власні рахунки і на рахунки інших осіб (плата за комунальні послуги, телефон, електроенергію тощо), повернення кредиту та процентів за ним, а також сплату комісій за розрахунково-касове обслуговування.
Щодо держателів корпоративних платіжних карток, то перелік можливих операцій з використанням таких карток доповнено також можливостями одержання готівки у валюті України як чистого доходу фізичними особами-підприємцями та одержання на території України в касі емітента готівки в іноземній валюті для оплати витрат на відрядження.
Одним із позитивних моментів внесених доповнень до Положення є доповнення його нормами щодо можливості придбання термінального обладнання торговцями та порядку діяльності технічних еквайрів (еквайрингових компаній). Ці норми спрямовано насамперед на розвиток термінальної мережі та збільшення за допомогою її використання питомої ваги безготівкових розрахунків за товари та послуги із застосуванням платіжних карток.
Зокрема, доповненнями передбачено, що на підставі договору (ліцензії) з платіжною організацією відповідної платіжної системи технічні еквайри (ек-вайрингові компанії) можуть створювати власні мережі терміналів та банкоматів, які обслуговують платіжні картки, та надавати торговцям послуги з технологічного, інформаційного обслуговування операцій, здійснених із застосуванням платіжних карток.
Якщо функції технічного еквайрингу виконує небанківська установа, то розрахунки з торговцями за операції, здійснені із застосуванням платіжних карток, виконують банки — члени відповідної платіжної системи.
Технічний еквайринг здійснюється згідно з правилами платіжної системи та на підставі договорів, укладених з платіжною організацією, членами та іншими учасниками відповідної платіжної системи.
Для забезпечення приймання платіжних карток з метою безготівкової оплати споживачами товарів і послуг торговці також можуть за погодженням з еквайром самостійно придбавати платіжні термінали, імпринтери та інше обладнання, потрібне для обслуговування платіжних карток. Це обладнання має відповідати технічним вимогам та вимогам безпеки, які висуваються до такого обладнання еквайром та платіжною системою. Порядок реєстрації та використання зазначеного обладнання в платіжній системі визначається правилами цієї платіжної системи та договорами, укладеними торговцями з еквайрами.
Відповідно до прийнятих змін до Положення уточнено правила документообігу при здійсненні розрахунків за операціями із застосуванням платіжних карток та вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем.
Не залишив Нацбанк без уваги й безпеку розрахунків на підприємствах торгівлі та послуг. Відтепер у Положенні є пункт, який передбачає, що операції з використанням платіжної картки торговець має здійснювати лише в присутності її держателя, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи для окремих типів операцій.
Також заборонено торговцю вимагати від держателя платіжної картки підписання квитанції платіжного термінала, сліпа чи будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції, якщо держатель платіжної картки ввів пін-код у процесі здійснення операції й інше не передбачено правилами платіжної системи.
Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що прийняття Постанови є необхідним кроком для забезпечення ефективного функціонування в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, які забезпечують здійснення розрахунків з використанням платіжних карток, що, у свою чергу, дасть можливість збільшити надходження коштів до державного бюджету і, як наслідок, сприятиме виконанню соціальних програм держави.