Загальний зміст особистого немайнового права викладено в ст. 271 Цивільного кодексу. Зміст цього права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Загальну характеристику особистого немайнового права визначено ст. 269 Цивільного кодексу. Так, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Такі права не мають економічного змісту, тобто неможливо визначити їхню грошову вартість, вони не можуть відчужуватися, отже бути об'єктом цивільного обігу. їх протилежністю можна вважати майнові права (статті 177,190 Цивільного кодексу), що є оборотоздатними, тобто вони мають грошову оцінку і можуть відчужуватися. До таких прав можна віднести, передусім, деякі корпоративні права, пов'язані з особистими немайновими правами. Вищезазначені види прав не є тотожними, про що детальніше йдеться далі.
Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, яка не може відмовитися від них а також не може бути позбавлена цих прав. Зокрема, такі права на відміну від майнових прав не можуть успадковуватися у разі смерті фізичної особи та передаватися іншим особам за договором або з інших підстав.
Так, виходячи з положень частини першої ст. 100 Цивільного кодексу, фізична особа не може продати своє особисте немай-нове право, брати участь у господарських товариствах, що фактично означало б для неї заборону надалі, наприклад засновувати ТОВ, купувати акції AT тощо. Саме тому право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Подібне не слід плутати з продажем акцій, частки, відповідно, в AT чи ТОВ, бо тут йдеться про відчуження, насамперед, певних корпоративних прав, що мають дещо іншу правову та економічну природу.
Відповідно до частини другої ст. 83 Цивільного кодексу товариство - організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Згідно з класифікацією Цивільного кодексу товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
До підприємницьких належать товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (частина перша ст. 84 Цивільного кодексу). Підприємницькі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
До непідприємницьких належать товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (частина перша ст. 85 Цивільного кодексу).
За прийнятою в юридичній науці класифікацією всі особисті немайнові права поділяються на дві групи:
Особисті немайнові права, пов'язані з майновими, при їх реалізації' можуть стати передумовою виникнення майнових прав. Ці майнові права можна розглядати як вторинні, тобто такі, що можуть виникати або не виникати чи взагалі не реалізовуватися. Такими вторинними майновими правами, передусім, є корпоративні права, виникнення яких у певної особи може стати результатом реалізації особистого немайнового права, визначеноro частиною першою ст. 100 Цивільного кодексу (право участі у товаристві).
Розглянемо докладніше співвідношення поняття і змісту особистого немайнового права, передбаченого частиною першою ст. 100 Цивільного кодексу (право участі у товаристві), і корпоративних прав. Уст. 167 Господарського кодексу наведено поняття і зміст корпоративних прав - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Із вищезазначеного випливає, що визначення поняття і змісту корпоративних прав у господарському законодавстві збігається з їх визначенням у податковому законодавстві.
Корпоративними правами може володіти як фізична, так і юридична особа. Однак на відміну від фізичної юридична особа не може володіти особистими немайновими правами, що притаманні лише людині.
Отже, особисте немайнове право на участь у товаристві може належати лише фізичній особі. Подібне зовсім не означає, що юридична особа позбавлена права брати участь, зокрема, у господарських товариствах (вступати до ТОВ, придбавати акції AT), але для неї таку можливість чинне законодавство розглядає у контексті набуття та peaпізаціїсаме корпоративних (майнових), а не особистих немайнових прав.
Реалізувавши своє право на участь у господарському товаристві (частина перша ст. 100 Цивільного кодексу), тобто вступивши до ТОВ і придбавши акції AT фізична особа набуває і відповідних корпоративних прав — брати участь в управлінні цим господарським товариством, отримувати дивіденди тощо (ст. 167 Господарського кодексу). Аналізу відповідних вищезазначених норм як Цивільного, так і Господарського кодексів у їх сукупності дає змогу дійти таких висновків. У цьому випадку набуття певних корпоративних прав (як майнових, так і немайнових) є наслідком реалізації особистого немайнового права на участь у господарському товаристві. Деякі корпоративні права й особисті немайнові права мають спільні риси. Так, певні корпоративні права не можуть окремо відчужуватися (передаватися), тобто бути предметом цивільного (господарського) обігу, як і особисті немайнові права. Наприклад важко уявити продаж окремо корпоративного права на участь в управлінні AT без передачі покупцеві відповідної акції, тобто без передачі решти корпоративних прав у комплексі. Невідчужуваність таких прав не виключає можливості доручити їх захист та здійснення третім особам (представництво інтересів акціонера у органах управління AT за договором доручення тощо). Отже, право на участь в управлінні господарським товариством не може окремо бути предметом застави. Таке право, найімовірніше, не має і грошової оцінки, тобто фактично має деякі ознаки особистого немайнового права (статті 269, 271 Цивільного кодексу). Важливим документом для розуміння суті та обсягу корпоративних прав є Принципи корпоративного управління, затверджені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (рішення № 571 від 11.12.2003 p.).
Відповідно до частини першої ст. 100 Цивільного кодексу право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Отже, це право і деякі корпоративні права мають спільні риси. Втім, на нашу думку, між особистими немайновими і корпоративними правами є принципова різниця. У частині першій ст. 100 Цивільного кодексу йдеться про абстрактне загальне право фізичної особи брати участь у товариствах, тобто право вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Корпоративні ж права завжди мають об'єктом конкретне, визначене у відповідних документах, господарське товариство — акції певного AT, свідоцтво про участь у ТОВ тощо.