ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
20.08.2004 N 16043/7/24-1117
З метою вирішення проблемних питань, які виникають під час
практичної реалізації Порядку використання додаткових джерел
погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 19.09.2003 р. N 439 ( z0926-03 ) та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 13.10.2003 р. за N 926/8247, Державна
податкова адміністрація України направляє роз'яснення щодо
особливостей застосування окремих норм.
Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів
платнику податків на певну дату, яка відображена на рахунках
бухгалтерського обліку платника податків.
У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість
відображається на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та
замовниками".
У балансі підприємства дебіторська заборгованість залежно від
строку погашення та її зв'язку з нормальним операційним циклом
підрозділяється на довгострокову та поточну. Довгострокова
дебіторська заборгованість відображається у I розділі активу
Балансу "Необоротні активи", а поточна дебіторська заборгованість
відображається в II розділі Балансу "Оборотні активи".
Тому дебіторська заборгованість, яка може бути використана
для погашення податкового боргу, визначається податковим керуючим
за даними бухгалтерського обліку.
При аналізі дебіторської заборгованості податковому керуючому
доцільно класифікувати наявну дебіторську заборгованість за
об'єктами, щодо яких вона виникла. Згідно з цим можна виділити
такі види дебіторської заборгованості:
заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка
відображається в балансі орендаря;
заборгованість, забезпечена векселями;
надані позики;
дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи,
послуги;
інша дебіторська заборгованість.
Крім того, залежно від своєчасності погашення дебіторської
заборгованості необхідно поділити її на:
дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав
(строкова дебіторська заборгованість не може бути предметом
договору про переведення права на отримання суми заборгованості
інших осіб перед платником податків);
дебіторська заборгованість, не сплачена в строк
(прострочена).
Податковому керуючому слід мати на увазі, що в загальній сумі
дебіторської заборгованості, не сплаченої в строк, завжди є суми
сумнівної дебіторської заборгованості (поточна дебіторська
заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої
існує невпевненість її погашення боржником) та безнадійної
дебіторської заборгованості (поточна дебіторська заборгованість
щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за
якою минув строк позовної давності), які не можуть бути визначені
реальними до стягнення.
Враховуючи, що аналітичний облік дебіторської заборгованості
ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами
її виникнення і погашення, податковий керуючий має можливість
відібрати із загальної суми дебіторської заборгованості реальну
для стягнення та здійснити її опис.
У разі необхідності підтвердженням наявності реальної до
стягнення дебіторської заборгованості може бути належним чином
оформлений акт звірки між підприємством-дебітором та
підприємством-кредитором або відповідний акт перевірки податкового
органу за місцем реєстрації дебітора, який підтверджує наявність
такої заборгованості.
Оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за даними
бухгалтерського обліку та відображається в Балансі залежно від
строку погашення.
Так, довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється та
відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.
Визначення теперішньої вартості залежить від виду
заборгованості та умов її погашення, які визначаються на основі
вивчення угоди, що укладена між підприємством та покупцем, а також
обставин операції.
Оцінка поточної дебіторської заборгованості грунтується на
первісній вартості, яка залежить від виду дебіторської
заборгованості.
Особливу увагу слід приділяти дебіторській заборгованості за
продукцію, товари, роботи, послуги, не забезпечену векселями. Така
дебіторська заборгованість оцінюється та відображається в Балансі
підприємства за справедливою вартістю.
Справедлива вартість дебіторської заборгованості - теперішня
сума, яка підлягає отриманню за вирахуванням резерву сумнівних
боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості у разі
потреби.
Дебіторська заборгованість, забезпечена векселями,
відображається в Балансі за номінальною вартістю (це - векселі
одержані).
Звертаємо увагу на те, що у підсумок балансу включається
чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за
продукцію, товари, роботи, послуги, яка визначається як різниця
між первісною вартістю дебіторської заборгованості та резервом
сумнівних боргів.
Згідно з принципом обачності бухгалтер підприємства здійснює
розрахунок сумнівних боргів, тобто розраховує втрати від
неповернення дебіторської заборгованості і коригує суму
дебіторської заборгованості на величину сумнівних боргів. Таким
чином, опис дебіторської заборгованості, реальної до стягнення,
здійснюється за чистою реалізаційною вартістю.
Для оформлення уступки вимоги дебіторської заборгованості
необхідна наявність відповідних зобов'язань, тобто договірних
відносин між кредитором і боржником.
Документи, які підтверджують момент передачі ризиків і вигод,
пов'язаних з правом власності, свідчать про наявність права
вимоги. До таких документів відносяться угоди на поставку
продукції, товарів, надання послуг, акти прийому-передачі, акти
виконаних робіт тощо.
Лише за наявності таких документів можна переводити на
податковий орган право на вимогу такої заборгованості. Тобто
укладання договору про переведення права на отримання суми
заборгованості інших осіб перед платником податків здійснюється
разом з передачею документів, що засвідчують це право.
Згідно з нормами Закону N 2181-III ( 2181-14 ) податковий
орган не стає новим кредитором за договором про переведення права
на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником
податків, а лише за платника податків здійснює заходи по погашенню
його податкового боргу шляхом продажу новому кредитору права на
отримання такої заборгованості.
У разі продажу права на стягнення боргу (дебіторської
заборгованості) третій особі (новому кредитору) виручені кошти
спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу платника
податків. Така операція прирівнюється до операції зарахування
коштів від дебітора на банківський рахунок платника податків -
боржника.
Таким чином, відповідно до договору продажу права на
стягнення боргу право вимагати борг переходить до нового
кредитора, а колишній кредитор вибуває із зобов'язань.
За результатами проведеної операції компенсацію за
переведений борг платник податків - колишній кредитор отримує
шляхом проведення взаємозаліку дебіторської заборгованості та
кредиторської заборгованості за розрахунками з бюджетом.
Платник податків та орган стягнення письмово повинні
повідомити боржника про уступку податковому органу права грошової
вимоги. Інакше боржник може погашати борг колишньому кредитору -
платнику податків і буде вважати, що він свої зобов'язання
виконав.
Державною податковою адміністрацією України розроблені зразки
договорів на переведення права на отримання суми заборгованості
інших осіб перед платником податків та продажу права на стягнення.
Наведені зразки договорів не є вичерпними.
Враховуючи, що дебіторська заборгованість належить до
фінансових інструментів, які не підлягають стандартизації або
групуванню, продаж її повинен здійснюватися на аукціонах.
Заступник Голови С.І.Лекарь