Відповідно до ст. 4 Закону "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 року № 2374-Ш видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
У ст. 4 Закону про обіг векселів, підпункті 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та у п. 4.8 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР емісія простого векселя розглядається як забезпечення або підтвердження (оформлення) заборгованості покупця товарів - емітента векселя перед кредитором (продавцем товарів).
Першою операцією платника податку—векселетримача є операція відвантаження товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку, тобто збільшення валового доходу відбулося за датою відвантаження товарів платником податку.
На дату підписання акта приймання-передачі векселя у підприємства-кредитора валовий дохід не виникає, оскільки згідно з підпунктом 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку номінальна вартість простого векселя, взятого кредитором на облік від покупця товарів, не включається до валових доходів кредитора, тобто не відображається в податковому обліку продавця товарів. Норми, встановлені ст. 11 Закону, не поширюються на операції з цінними паперами, оскільки облік таких операцій ведеться окремо та регламентується п. 7.6 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку.
У момент здійснення продажу цінного паперу підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних з придбанням цінного паперу, а також доходів від його продажу. Тобто доходи і витрати за операціями з цінними паперами виникають одночасно — за другою (заключною) операцією.
Відповідно до підпункту 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.
Згідно із підпунктом 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку підприємств під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів, та деривативів як компенсацію їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Оскільки дисконт — це різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, сплаченою під час придбання векселя, за умови, що остання сума менша від повної (номінальної), то у разі продажу товарів (робіт, послуг) під забезпечення боргових зобов'язань покупця векселем дисконт або інші знижки з номіналу такого векселя ніяким чином не впливають на валові доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість продавця таких товарів.
Таким чином, у підприємства "А", яке як оплату за поставлені товари отримує вексель, емітований підприємством "Б", за номінальною вартістю, виникають витрати з придбання такого векселя на суму 120,0 тис. грн., а на момент продажу такого векселя сума дисконту в розмірі 40,0 тис. грн. є від'ємним фінансовим результатом підприємства "А".