Законом «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості її надання безробітному може бути запропоновано професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Закон не визнає безробітними громадян віком до 16 років за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням штату; тих які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що не потребує професійної підготовки, а також осіб, які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості.
Громадяни, які мають право на пенсію відповідно до законодавства, також не визнаються безробітними.У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання статусу безробітних приймає державна служба зайнятості за особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання. Реєстрація громадян проводиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби — військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Допомога призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи. Застрахованим особам, які втратили роботу з не залежних від них причин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менш як 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога призначається у відсотках до їхньої середньої зарплати (доходу) залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 відсотків; від 2 до 6 років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років — 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 відсотків; наступні 90 календарних днів — 80; надалі — 70 відсотків.
Підбираючи безробітним роботу, працівники служби зайнятості зобов'язані враховувати норму ст. 7 Закону «Про зайнятість населення». Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в місцевості, де він живе. Зарплата повинна відповідати рівню, що особа мала на попередньому місці з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі економіки відповідної області за минулий місяць.
У разі пропонування роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість безробіття.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ
КОНСУЛЬТУЄ 37/2004