Відповідно до ст.18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одинокими матерями, які мають право на отримання державної допомоги на дітей, є жінки, які не перебувають у шлюбі, та за умови, що у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері. Якщо одинока мати уклала шлюб, то за нею зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком. Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Згідно зі ст.18-2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" підтвердженням наявності статусу одинокої матері, який дає право на отримання допомоги на дитину, є наявність довідки органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини.
Звільнення одиноких матерів відбувається в порядку, передбаченому законодавством України, та з урахуванням вимог, зазначених у ст. 184 КЗпП. Звільнення одинокої матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування одиноких матерів здійснюється і у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.