Відповідно до ст. 10 Закону № 2181-ІІІ платнику податків надано право самостійно визначати склад і черговість продажу своїх активів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому одним з основних принципів, яким повинні керуватися як платники податків, так і податкові керуючі при визначенні складу активів, що підлягають продажу, є повне погашення суми податкового боргу. Тобто для продажу повинні виділятися активи, реалізація яких є реальною.
У разі якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний згідно з вимогами пп. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-ІІІ самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) варгість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.
У випадку незгоди платника податків з рішенням податкового керуючого щодо визначення складу активів, які підлягають продажу, платник може оскаржити таке рішення у порядку, визначеному Законом № 2181-ІІІ для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу