Законодавство України надає жінці можливість перебувати у різних видах відпусток для народження, догляду та виховання дитини. Зокрема, ст. 179 Кодексу законів про працю України встановлює оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами загальною тривалістю 126 календарних днів, а у разі народження двох і більше дітей або ускладнення пологів — 140 календарних днів. Ця відпустка надається матері дитини на підставі медичного висновку. Жінка має право на продовження відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за рахунок приєднання щорічних основних та додаткових відпусток (ст. 180 КЗпП). За бажанням жінки їй надається також відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. А у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
До речі, ст. 179 КЗпП надає право використовувати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного або шестирічного віку повністю або частинами також батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною. При цьому за бажанням жінки або перелічених осіб у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Тож законодавець встановлює гарантії збереження робочого місця матері та іншим родичам на період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а за наявності медичного висновку про необхідність домашнього догляду — до шестирічного віку, одночасно зазначаючи, що мати дитини може знаходитись у частково оплачуваній відпустці або у відпустці без збереження заробітної плати більшої тривалості, але за згоди роботодавця.
А якщо дитина потребує догляду після досягнення нею шестирічного віку? Законодавство не гарантує матері збереження робочого місця на період догляду за дитиною у випадках не передбачених ст. 179 КЗпП. Але на підтвердження переважного права жінки присвятити себе вихованню та догляду дитини існує норма, що міститься у ст. 38 КЗпП. Вона надає жінці, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, праю звільнитися за власним бажанням у строк, який просить у заяві. При цьому ніякі документи щодо стану здоров'я або інших причин догляду не вимагаються, достатньо самого факту наявності дитини.
Сторінку підготувало Ноталія МЕЩЕРЯКОВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 30 жовтня 2004 р. № 44