Конституція України у ст. 42 закріплює за кожною особою право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а ст. 43 гарантує особі право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя вільно обраною працею.
Згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України приватним підприємцем визнається громадянин у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Щодо можливості фізичної особи-підприємця працювати за трудовим договором чинним законодавством України заборони не встановлено.
Серед документів, які повинен надати громадянин при укладенні трудового договору відповідно до ч. 2 ст. 24 Кодексу законів про працю України (паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо), документ, що підтверджує відсутність реєстрації громадянина як фізичної особи-підприємця не зазначений.
Думка щодо можливості поєднання підприємницької діяльності з працею за трудовим договором висловлена у листі Державного комітета України з питань регуляторної політики Та підприємництва від 29.06.2004 р. № 4355. З іншого боку, законодавством встановлені обмеження на заняття підприємницькою діяльністю для окремих категорій громадян: військовослужбовців, державних службовців, співробітників прокуратури, органів внутрішніх справ тощо.
Сторінку підготувало Ноталія МЕЩЕРЯКОВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" від 30 жовтня 2004 р. № 44