Походження слова "третейський" можна просто пояснити — той, що відбувається за участю третьої особи або посередника. Такі посередники (арбітри) обираються сторонами для розгляду конкретного спору (суди ad hoc) або здійснюють діяльність у постійно діючих судах.
За світовою практикою право створення постійно діючих третейських судів та зовнішньоторговельних арбітражів, як правило, належить до компетенції торгово-промислових палат. Наприклад, в Україні та Російській Федерації третейські суди при торгово-промислових палатах можуть розглядати спори, що випливають з цивільних (господарських) відносин; міжнародний комерційний арбітраж розглядає спори з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) за участю іноземних контрагентів, а арбітражні комісії, створювані при торгових палатах в Росії, розглядають трудові спори. Така практика склалася не тільки в країнах СНД, але й на Заході. Для впорядкування міжнародної торгівлі Організація Об'єднаних Націй, Міжнародна торгова палата (МТП), держави—учасниці міжнародних договорів про зовнішньоторговельний арбітраж та правову допомогу розробили і підписали низку нормативних актів у цій сфері — від типових законів, тлумачень міжнародних звичаїв INCOTERMS, до міжнародних конвенцій, які спрямовані на досягнення порозуміння між учасниками комерційних угод.
Відомо, що справа в суді може розглядатись довго, з невідомими наслідками, між тим як сторони спору іноді вимагають його оперативного розв'язання. При цьому наслідки невідомі не тому, що жодна сторона на момент звернення до суду не впевнена в позитивному для себе рішенні, а тому, що й після рішення справи в суді першої інстанції сторона не зможе спрогнозувати, на чию користь і коли її вирішить апеляційний суд, а потім, можливо, й вищі судові інстанції. Перспектива розглядати спір не один рік у різних інстанціях не завжди є правильним вибором шляху вирішення спору хоча б тому, що через кілька років гроші - можуть знецінитись, або хтось із боржників припинить існування, або просто в господарюванні партнерів ці кошти не були б зайвими. Хіба що такий шлях є єдиним способом вирішення питання подальшої діяльності виробництва. Тому оперативність вирішення спору, особистий вибір сторонами конкретного третейського суду, призначення ними арбітрів, які розглядатимуть справу, та інші фактори у багатьох випадках приводять до вибору сторонами спору саме третейського суду як органу, який вирішуватиме їх спір. До речі, навіть якби ці сторони спочатку звернулись до державного суду, у них завжди існувала б можливість передати справу на розгляд третейському суду, оскільки досягнення ними угоди про передачу спору до третейського суду є підставою для припинення (закриття) провадження у справі. Але третейську угоду сторонам бажано укладати ще до моменту укладення договору або ж принаймні до виникнення суперечки, щоб попередити небажання контрагента йти назустріч у цьому питанні й уникнути можливих затримок з його боку (затягування стороною розгляду спору тощо).
До переваг третейського розгляду можна віднести такі можливості сторін:
Не слід забувати і про можливість припинення третейського розгляду мировою угодою сторін, яка матиме силу рішення, прийнятого третейським судом, з усіма перевагами, яке таке рішення може мати перед іншим та зупинення штрафних санкцій (нарахування загальновідомої пені "03") за неповернення валютної виручки в разі прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України позовної заяви до нерезидента про стягнення всієї суми заборгованості та ненакладення державою штрафних та інших санкцій на позивача в разі задоволення його вимог.
Попри те, що сторонам спору надано право вибору — куди звернутись для його розв'язання, звернення до третейського суду вимагає дотримання обов'язкових формальностей. По-перше, сторони мають укласти угоду про передачу справи на розгляд третейському суду. Сторона, яка не зацікавлена в якнайшвидшому розгляді спору, намагатиметься уникнути будь-яких дій для оперативного вирішення проблеми, тому третейське застереження сторонам необхідно робити до моменту виникнення спору. По-друге, на текст третейської угоди сторони починають звертати увагу лише після виникнення проблеми. Таке ставлення може нашкодити, оскільки неправильно складена угода може призвести до того, що сторона в разі необхідності не зможе ані звернутись до державного суду за розв'язанням спору, ані передати справу на третейський розгляд, оскільки третейський суд не зможе прийняти спір до розгляду, а в державному суді це лише викличе додаткові ускладнення й затягування вирішення суперечки. Тому сторонам цивільних та господарських відносин необхідно укладати третейську угоду або застереження в договорі ще до виникнення проблеми — як правило до або одночасно з укладенням договору, та робити це правильно, оскільки законодавство визначає таку угоду як обов'язкову підставу звернення до третейського суду.
Третейський суд є окремою структурою, яка заснована на принципах самостійності та незалежності від держави. Зовнішньоторговельний арбітраж та постійно діючі третейські суди в Україні та за кордоном зазвичай знаходяться при торгово-промислових палатах, тому звернення в разі виникнення суперечки до конкретного третейського суду або арбітражу повинно бути чітко визначене в третейській або арбітражній угоді чи застереженні. В практиці є непоодинокі випадки, коли сторони вказують в угоді неправильну назву чи адресу третейського суду, що призводить до домовленості про звернення до неіснуючого органу або за адресою, за якою існуючий суд ніколи не знаходився. Такі помилки не сприяють швидкому розгляду.
Проблема належним чином створеного третейського суду є нагальною. Прикладом цьому може служити такий випадок. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу організації-резидента "V на рішення суду апеляційної інстанції, винесла ухвалу про відміну постанови апеляційного суду, а справу направила до апеляційного суду на новий розгляд. Підставою задоволення касаційної скарги стало те, що іноземна організація "Г не надала суду доказів того, що третейський суд створений при асоціації "А", до якого вона звернулась з позовом на території Російської Федерації до організації "Р' для вирішення спору, був створений органом, який на території Російської Федерації мав на це право. Тому суд апеляційної інстанції для повторного вирішення питання про визнання рішення іноземного третейського суду створеного при асоціації "А" буде перевіяти наявність повноважень асоціації на створення третейського суду.
Інформацію про порядок звернення до третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражного суду та з інших питань можна отримати в секретаріаті, довідковій службі або у посадових осіб суду. Якщо сторона вирішила передати спір на розгляд конкретного третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу при торгово-промисловій палаті, вона може ознайомитись з регламентом цього суду та списком запропонованих арбітрів (суддів). В Україні відомості про створені постійно діючі третейські суди відповідно до Указу Президента України № 1143/2004 від 28.09.2004 р. надаються до органів Міністерства юстиції України, які здійснюють реєстрацію цих судів.
Як уже згадувалось, за загальним правилом, рішення третейського суду набуває сили одразу після прийняття. Постає питання, а що робити та куди звертатись стороні для того, щоб отримати належне виконання? Першим адресатом такого звернення є боржник, проти якого задоволено позовні вимоги.та який повинен негайно виконати в добровільному порядку прийняте рішення, оскільки воно має обов'язковий характер. У випадку небажання боржника виконати таке рішення добровільно законодавство передбачає звернення стя-гувача до компетентних державних органів для задоволення вимог останнього.
Якщо йдеться про постійно діючий третейський суд на території України, то його рішення надсилається за загальним правилом до відповідного виконавчого органу Державної виконавчої служби системи органів Міністерства юстиції України. До сторони, яка не виконала вимоги закону щодо обов'язку добровільного виконання рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, буде вжито заходів примусового виконання такого рішення з обов'язком відшкодувати виконавчий збір та інші витрати виконавчого провадження.
Що стосується виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, то вони відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" також підлягають обов'язковому виконанню на території України. Обов'язковість виконання рішень цього суду за межами України та рішень іноземних міжнародних комерційних арбітражів — в Україні, передбачається відповідними дао- та багатосторонніми міждержавними угодами, учасниками яких є Україна.
Процедура виконання рішення третейського суду в Україні здійснюється за тими самими правилами, що й виконання рішень державного суду — згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Зокрема, ст. 3 цього Закону передбачає, що рішення третейського суду є документом, який підлягає обов'язковому виконанню. Конституційний Суд України своїм Рішенням у справі № 1-8/2004 24 лютого 2004 р. № 3-рп/2004 визначив, що "Положення п. 10 ст. З Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку зі ст. 18-1 цього Закону треба розуміти так, що рішення третейських судів водночас є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконання рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом". Підбиваючи підсумок цим положенням, Закон України "Про третейські суди" від цього року визначив, що виконання рішення третейського суду в Україні з майже усіх питань відбувається без видання окремого додаткового документа, оскільки саме рішення належним чином створеного третейського суду вже є достатньою підставою для його виконання.
Реєстрація постійно діючих третейських судів в Україні почалася з вересня 2004 року, але це не означає, що третейські суди не існували раніше. Вони утворювались та діяли при різних організаціях в Україні. Так, у мережі торгово-промислових палат України третейський розгляд справ досить ефективно здійснювали третейські суди поряд з Міжнародним комерційним арбітражем. Як уже згадувалося, із прийняттям Закону України "Про третейські суди" в цьому році в Україні виникла необхідність реєструвати постійно діючі третейські суди, що передбачені цим Законом. Прийняття нового закону надало третейському руху нового дихання, оскільки третейські суди здійснюватимуть свою діяльність на підставі чинного акта вищої юридичної сили, який більш докладно'врегулював їх діяльність.
Звісно, третейське судочинство не є панацеєю в розв'язанні усіх проблем, але надання сторонам додаткові можливості мирно розв'язувати суперечки відповідає ознакам демократичного суспільства.