Відповідь.
Згідно з ч. 3 ст.20 Земельного кодексу України цільове призначення земель, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, змінюють за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб".
Згідно з ч.1 і 3 ст.125 цього Кодексу право власності і право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ч.1 ст.126 названого Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Отже, з огляду на викладене зміна цільового призначення земельної ділянки можлива після одержання її власником або користувачем державного акта на право власності на земельну ділянку.
Водночас громадянин має право відмовитися від частини земельної ділянки і, за умови, що він не реалізував право на безоплатне передавання йому земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, подати заяву до сільської ради з клопотанням про надання йому такої земельної ділянки.