На підприємствах, в установах, організаціях, де роботу не можна переривати у вихідний день через потребу обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї тощо), за ст. 68 КЗпП вихідні встановлюються місцевою владою.
На підприємствах, зупинка роботи яких неможлива з виробничо-технічних причин або через безперервне обслуговування населення, на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні відповідно до ст. 69 КЗпП надаються в різні дні тижня по черзі кожній групі працівників згідно з графіком, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профкомом.
За ст.-71 КЗпП залучати працівників до роботи у вихідний, установлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи підприємства, установи, організації (ч. 2 ст. 67 КЗпП), графіка змінності (виходу на роботу), як правило, заборонено. Залучення до роботи в ці дні допускається лише з дозволу профкому тільки у виняткових випадках, визначених законодавством. Заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня — неділі (ст. 67 КЗпП), а вихідного дня працівника, визначеного відповідно до викладеного вище. Правило про заборону залучати працівників до роботи у вихідні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком у разі підсумованого обліку робочого часу. Частиною 2 ст.71 КЗпП установлено виняткові випадки залучення деяких працівників до роботи у вихідні дні за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
Робота у вихідний у відповідності зі ст. 72 КЗпП може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі (в подвійному розмірі).
Якщо згоди досягти не вдається, компенсацію визначає орган, що вирішує трудовий спір..
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 41/2004