Відповідь.
Порядок надання податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб установлено в ст.5 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", що набрав чинності з 1 січня 2004 р. Згідно з пп.5.1.1 п.5.1 ст.5 Закону платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Зазначені вище документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом терміну, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки щодо нарахування такого податкового кредиту.
Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року у вигляді частини суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, що розраховується за ст.10 цього Закону.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону податковий кредит може бути нараховано лише резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати.
Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Порядок оподаткування операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням, установлено ст.10 Закону.
Право платника податку включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року, набувається, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Частина суми процентів, що виключається до складу податкового кредиту платника податку — позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, на коефіцієнт, котрий розраховується за такою формулою:
К=МП : ФП,
де К — коефіцієнт;
МП — мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 м2; ФП — фактична загальна площа житла, яке будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт більший за одиницю, до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років, починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися.
Право на включення частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, до складу податкового кредиту має особа, яка досягла 18-річного віку. Це правило не поширюється на випадки:
Право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів, фактично сплаченої за іпотечним житловим кредитом, надається одному з членів подружжя, у спільній частковій або спільній сумісній власності якого перебуває об'єкт іпотеки. При цьому кредитну угоду має бути підписано обома членами такого подружжя або одним з членів подружжя за наявності нотаріально завіреної довіреності іншого члена подружжя на таке підписання.
Платник податку достроково позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту в разі втрати ним резидентського статусу, а також у разі виїзду такого платника податку за межі України на постійне місце проживання (із утратою резидентського статусу або без неї).
Згідно з пп.22.1.1 п.22.1 ст.22 Закону пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 та ст.10 набирають чинності після набрання чинності законом, що регулює питання іпотеки, але не раніше від 1 січня 2005 р. Отже, нині дописувач не має можливості скористатись правом на включення до складу податкового кредиту звітного року витрат, фактично понесених ним протягом такого звітного року у вигляді частини суми сплачених процентів за іпотечним кредитом.
Для визначення суми зазначеного вище податкового кредиту не має значення сума щомісячного доходу та в якій валюті взято банківський кредит.
Роз'яснює старший державний податковий інспектор Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Г.МУДРИК
"ПРАЦЯ І ЗАРПЛАТА" № 43 листопад