Оподаткування спадщини, подарунків, операцій купівлі-продажу нерухомості у 2005 році

З 1 січня 2005 р. набирають чинності:

cm. 11 Закону № 889-IV, згідно з положеннями якої оподатковуються операції'з продажу об'єктів нерухомого майна, зокрема, будинків, квартир, кімнат, індивідуальних гаражів, дачних будинків і різних споруд; cm. 13 — оподаткування спадщини; cm. 14 — оподаткування подарунків.

Види та об'єкти спадщини

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Для цілей оподаткування об'єктів спадщини податком з доходів фізичних осіб немає значення, яким чином переходить об'єкт спадщини до платника податку: за законом чи за заповітом.

Податком оподатковуватиметься виражена в грошовому еквіваленті вартість спадкового майна.

Об'єкти спадщини, зокрема, можуть поділятися на:

об'єкти нерухомого майна;
об'єкти рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;
об'єкти комерційної власності, а саме: цінний папір (крім депозитного (ощадного) сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування;
кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, утому числі депозитні (ощадні) сертифікати.

Ставки оподаткування спадкового майна

Законом № 889-IV установлено декілька ставок для оподаткування об'єктів спадщини. Розмір ставки податку залежить від ступеня споріднення спадкодавця і спадкоємця, а також від об'єкта спадщини:

для чоловіка або дружини у разі прийняття ними у спадщину нерухомого (житлові будинки, квартири, кімнати, дачні (садові) будинки, гаражі, споруди) та рухомого (наприклад, предмети антикваріату або витвір мистецтва, транспортні засоби та інше) майна, а також коштів, готівкових або які зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні) сертифікати, Законом № 889-IV встановлено нульову ставку оподаткування вартості таких об'єктів спадщини;
для членів сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення (батьки, діти, у тому числі усиновлені) у разі прийняття ними у спадок вищезазначених об'єктів спадщини ставку податку встановлено у розмірі 5% від вартості таких об'єктів, а якщо вони спадкують об'єкти комерційної власності (цінні папери, корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу або право на отримання доходу за ним), податок сплачується за ставкою 13%.

При отриманні вищезазначених об'єктів спадщини спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, тобто мають другий ступінь споріднення, ставка податку застосовується у розмірі 13%:

за ставкою 13% також оподатковуються об'єкти спадщини у вигляді плати за використання права інтелектуальної (промислової) власності спадкодавця, в тому числі у вигляді роялті, у всіх спадкоємців;
за ставкою 26% оподатковуються будь-які об'єкти, що успадковуються будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента.

Загальні положення про спадкування та оформлення права на спадщину регулюються, зокрема, Цивільним кодексом, а Закон № 889-IV регулює порядок оподаткування об'єктів спадщини, одержаних платником податку у спадок.

Слід звернути увагу на те, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, і у разі прийняття ним такої спадщини податок має бути сплачено.

Платник податку — спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (у день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою).

Право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (БТІ), оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації

Порядок сплати податку

За нормами Закону № 889-IV фізична особа -спадкодавець не є податковим агентом. Якщо платник податку одержав протягом звітного податкового року дохід у вигляді спадкового майна, він зобов'язаний включити його вартість (суму) до -складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку).

Отже, якщо платник податку успадковує нерухоме майно (квартиру, будинок), то йому необхідно буде сплатити і податок, і державне мито за видачу свідоцтва про право на спадщину.

Так, за видачу державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину справляється державне мито у розмірі 0,5% суми спадщини.

Але при цьому слід мати на увазі, що згідно з Декретом № 7-93, яким регулюється справляння державного мита, громадяни-спадкоємці звільняються від сплати державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину:

на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що вони постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах на страхові суми за договорами особистого страхування й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагороди за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інше;
на майно осіб селянського (фермерського) господарства, якщо вони є членами цього господарства.

Водночас згідно із Законом № 889-IV правила застосування положень ст. 13 щодо оподаткування об'єктів спадщини визначаються Кабінетом Міністрів України, і цими правилами буде визначено механізм сплати податку з такого доходу.

Доходи фізичної особи у вигляді призів, виграшів та подарунків

Згідно із Законом № 889-IV виграші, призи, у тому числі в лотерею (крім державної"), та подарунки, що одержуються платником податку, розглядаються як його дохід і підлягають оподаткуванню. Порядок оподаткування їх вартості залежить від того, на підставі яких правовідносин їх надано.

Доходи у вигляді призів, виграшів, подарунків, отриманих платником податку внаслідок проведення лотереї (крім державної), інших розіграшів, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, кінцево оподатковуються при їх виплаті та за їх рахунок за подвійною ставкою оподаткування (на сьогодні — 26%). Податок з цих доходів нараховується, утримується й перераховується до бюджету податковим агентом, який нараховує такі доходи платнику податку.

Якщо ж надання подарунків не пов'язане з проведенням розіграшів (лотерей, конкурсів), їх оподаткування здійснюється у порядку, визначеному ст. 14 Закону № 889-IV.

Вимоги до договору дарування викладено у Цивільному кодексі (глава 55, статті 717 — 730), згідно з яким за договором дарування одна сторона (дару-вальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі грошові кошти та цінні папери, нерухомі речі, майнові права тощо. Договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладено усно.

Сторонами у договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Якщо дарування здійснюється від фізичної особи, то кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими Законом № 889-IV для оподаткування спадщини, і при оподаткуванні таких об'єктів дарування розмір ставок залежить від ступеня споріднення да-рувальника та обдаровуваного та від об'єкта дарування. Вартість об'єктів спадщини підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб за ставками: 0% (без оподаткування), 5% та 13% (з 01.01.2007 р. — 15%) залежно від конкретних умов, зокрема від ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця (ст. 13 Закону № 889-IV).

У разі надання подарунка платнику податку підприємством — податковим агентом, у тому числі на підставі договору дарування, такий подарунок згідно з пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV прирівнюється до додаткових благ і вартість такого подарунка обкладається податком з доходів фізичних осіб за ставкою 13% (з 01.01.2007 р. - 1 5%).

Оподаткування операцій купівлі-продажу нерухомого майна

Якщо продається об'єкт нерухомості, який перебував у власності платника податку станом на 1 січня 2004 p., тобто на момент набуття чинності Законом № 889-IV, і якщо такий об'єкт (квартира, будинок чи кімната, включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким об'єктом) продається не частіше одного разу протягом звітного податкового року і його площа не перевищує 100 м2, платник податку сплачує податок за ставкою 1% вартості майна.

Якщо такий об'єкт нерухомості продається один раз за звітний рік, але його площа перевищує 100 м2, податок сплачується в такому порядку:

за 100 м2 — 1 % від вартості такого майна;
якщо площа такого об'єкта нерухомості, що продається один раз протягом звітного року, перевищує 100 м2, то з доходу, пропорційного такому перевищенню, податок сплачується за ставкою 5%.

Якщо платник податку протягом звітного податкового року продає об'єкти нерухомості більше одного разу, або будь-які інші об'єкти нерухомості (наприклад, гаражі), податок сплачується за ставкою 5%.

Якщо платник протягом звітного податкового року продаватиме не частіше одного разу будинок, квартиру чи кімнату (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким об'єктом), придбані у власність після набрання чинності Законом № 889-IV, тобто після 1 січня 2004 p., то прибуток (саме прибуток, а не вартість об'єкта), одержаний від такої угоди, оподатковуватиметься за ставкою 13%.

Прибуток розраховується як позитивна різниця між отриманим доходом від продажу такого об'єкта та витратами, понесеними на його придбання, зменшена на 10% у розрахунку за кожен рік володіння такою нерухомістю.

Якщо протягом звітного року продаватиметься більш ніж один такий об'єкт, податок сплачуватиметься за ставкою 13% без урахування років володіння.

Сума податку з такого прибутку не може бути меншою від суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому провадиться така ку-півля-продаж.

При обміні одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона міни сплачує 50% від розрахованої суми податку.

Вартість нерухомого майна визначається виходячи із суми, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але ця сума не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену державним органом оцінки (БТІ).

Якщо квартира знаходиться у власності декількох осіб, у такому разі податок сплачуватиметься ними пропорційно своїй частці майна.

Податок з доходу, отриманого фізичною особою від продажу нерухомого майна, сплачується під час укладання угоди — нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Податковим агентом (особою,

яка зобов'язана утримати податок згідно із Законом № 889-IV) при продажу об'єктів нерухомості вважається нотаріус, який посвідчує договір купівлі-продажу чи міни.

При цьому датою укладання угоди вважається день нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу. До кінця 2004 р. при здійсненні операцій купівлі-продажу квартир, будинків, кімнат тощо діятимуть положення чинного законодавства, оскільки договори відчуження нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. За нотаріальне посвідчення такого договору справляється державне мито у розмірі 1% від його суми.

За нормами Цивільного кодексу угоди купівлі-продажу земельних часток, житлових будинків та іншого нерухомого майна укладаються в письмовій формі і в обов'язковому порядку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За нотаріальне посвідчення таких договорів державним нотаріусом сплачується державне мито у розмірі 1 % суми угоди (до речі, в такому самому порядку оформлюються й угоди дарування майна).

Тому з 2005 р. при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості сплачуватиметься і податок, і державне мито.