Платник податків протягом року щомісяця не подавав податкових декларацій і з метою усунення порушення подав одночасно 12 податкових декларацій з наступною сплатою загальної суми податкових зобов'язань. ДПІ після подання підприємством зазначених податкових декларацій здійснила позапланову перевірку та з посиланням на пп. «а» пп. 4.2.2 п. 4.2 cm. 4 Закону № 2181-ІІІ визначила податкові зобов'язання підприємству. При цьому подані підприємством 12 податкових декларацій не бралися до уваги (тобто податкові зобов'язання, зазначені у поданих податкових деклараціях, не визнано узгодженими). Внаслідок цього до підприємства було застосовано штрафи, передбачені підпунктами 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 cm. 17 Закону № 2181-ІІІ. Чи правомірні дії ДПІ та чи застосовуватимуться до підприємства штрафи, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1ст. 17 Закону № 2181-ІІІ?
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації', крім випадків, передбачених законодавством. Податкові декларації' за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ), і відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації', протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну, передбаченого для подання податкової декларації за звітний місяць.
Враховуючи, що підприємство не подавало в установлені законом терміни податкових декларацій, податкова інспекція, керуючись підпунктами 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, правомірно застосувала штрафні санкції, а саме за неподання податкової декларації' у терміни, визначені законодавством, штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку та додатково штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, то вони застосовуються за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, і при їх застосуванні необхідно також враховувати положення, зокрема п. 5.1 а. 5 цього Закону, в якому зазначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації Тому штрафна санкція, передбачена пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 - III, застосовуватиметься у разі несвоєчасної сплати задекларованих підприємством сум податкових зобов'язань.
Такі ситуації є непоодинокими, і щоб їх уникнути, платнику податків необхідно завчасно (до надсилання рішення за розглядом скарги) повідомити до податкового органу, якому було надіслано (подано) скаргу, про зміну адреси та зазначити нову адресу, на яку необхідно надіслати рішення за розглядом скарги.
Для правильної відповіді на зазначені запитання необхідно з'ясувати, чи повернулося до ДПІ повідомлення про вручення поштового відправлення (рішення) та чи є на ньому запис працівника відділення поштового зв'язку про відсутність одержувача рішення (відповіді) за адресою, зазначеною на конверті (повідомленні про вручення поштового відправлення). При цьому на конверті та повідомленні про вручення поштового відправлення (рішення) повинна бути адреса, зазначена особою у скарзі, як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу.
У даному випадку рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, дійсно надіслано в установлені законом терміни платнику податків за адресою, зазначеною у скарзі, повернулося до ДПІ з відповідним записом працівника поштового зв'язку на повідомленні про вручення поштового відправлення (рішення) про відсутність одержувача за цією адресою. Відповідно до абзацу 15 п. 10 Положення № 82 дата вчинення працівником поштового зв'язку такого запису на повідомленні про вручення поштового відправлення є датою вручення рішення (відповіді) платнику податків.
Якщо платник податку протягом 10 календарних днів, наступних за датою такого запису на повідомленні про вручення поштового відправлення (рішення), не подав (не надіслав) повторної скарги до ДПА ум. Києві, то процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіїв-ському районі м. Києва закінчилася (абзац другий пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ; абзац другий п. 12 Положення № 82) і міська ДПА правомірно повідомила про це платника податків.
У разі коли останній день терміну для оскарження податкового повідомлення-рішення припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем такого терміну вважається перший наступний робочий день (абзац б пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 - III).
Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ з урахуванням термінів давності платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до господарського суду.
Матеріали розгляду скарги показали, що в результаті перевірки (акт перевірки від 22 вересня 2004 р.) виявлено заниження податку на прибуток у податковій декларації за 2000 p., яку подано до податкової інспекції 18 січня 2001 p., і що податковою інспекцією 24 вересня 2004 р. надіслано підприємству податкове повідомлення-рішення про сплату до бюджету донарахованої перевіркою суми податку на прибуток і застосованих штрафних санкцій. Водночас податковою інспекцією не враховано вимог пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ (після граничного терміну подання податкової декларації'минуло 1095 днів), тому за розглядом скарги зазначене податкове повідом-лення-рішення скасовано.
Підприємству 24 вересня 2004 р. також було надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату донарахованої перевіркою суми ПДВ (суму недоплати виявлено у податковій декларації за липень 2001 p., яку було подано до податкової інспекції 15 грудня 2001 р.) та застосованих штрафних санкцій. Оскільки за днем фактичного подання податкової декларації з ПДВ не минуло 1095 днів, податкова інспекція правомірно надіслала платнику податків зазначене податкове повідомлення-рішення і за розглядом скарги воно залишено без змін.
Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 5, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації, а в разі, якщо таку податкову декларацію було надано пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного терміну податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Без дотримання терміну давності, визначеного у пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате, якщо податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано, або у разі, якщо судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків, або фізичною особою — платником податку щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).
За матеріалами розгляду скарги платника податку до розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 р. підприємство не включило автомобілі марки «БелАЗ», які використовувалися в кар'єрі для перевезення каміння бута.
Законом № 1963-ХІІ установлено, що платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, мають зареєстровані в Україні згідно із чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені уст. 2 цього Закону як об'єкти оподаткування під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ТН ЗЕД) до товарної позиції 8704 включаються автомобілі вантажні, зокрема самоскиди, тобто транспорті засоби міцної конструкції з кузовом, який перекидається або відкривається вниз днищем та призначений для перевезення грунту або інших матеріалів. До зазначеної товарної позиції входять як важкі, так і легкі самоскиди, класифіковані в підсубпозиціях 8704 10 110 - 8704 10 900 - автомашини, призначені для використання в кар'єрах, рудниках чи на будівельних майданчиках, на будівництві доріг для перевезення грунту, гравію, цементу.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів (ст. 6 Закону № 1963-ХІІ).
Перевіркою правомірно віднесено автомобілі марки «БелАЗ» до вантажних автомобілів під кодом 8704, податок на які необхідно нараховувати за ставкою, встановленою законом.
Враховуючи зазначене, за розглядом скарги підприємства ДПА України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ про сплату донарахованої перевіркою суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.