ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
N 04-5/366 від 28.03.2002
Господарські суди України
Про деякі питання практики застосування розділу XII
Господарського процесуального кодексу України
( Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого
господарського суду
N 04-5/534 ( v_534600-03 ) від 17.12.2003
Рекомендаціями Президії
Вищого господарського суду
N 04-5/212 ( v_212600-04 ) від 10.02.2004
N 04-5/1518 ( v1518600-04 ) від 03.09.2004 )
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України
від 21.06.2001 N 2539-III ( 2539-14 ) "Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України" та з метою
правильного і однакового застосування законодавства про перегляд
судових рішень в апеляційному порядку Вищий господарський суд
України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.
1. Відповідно до статті 92 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) перегляд за апеляційною
скаргою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевого
господарського суду здійснює апеляційний господарський суд,
повноваження якого поширюються на територію знаходження
відповідного місцевого господарського суду. Такі території
визначено Указом Президента України від 11.07.2001 N 511/2001
( 511/2001 ) "Про утворення апеляційних господарських судів та
затвердження мережі господарських судів України" (з наступними
змінами і доповненнями). ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212
( v_212600-04 ) від 10.02.2004 )
2. Право на звернення з апеляційною скаргою або апеляційним
поданням (далі - апеляційна скарга) мають відповідно сторони зі
справи і прокурор (стаття 91 ГПК ( 1798-12 ).
Особи, що не були залучені до участі у справі місцевим
господарським судом, не мають права на подання апеляційної скарги
навіть у випадках, якщо цей суд прийняв рішення про їх права та
обов'язки. Однак відповідні особи мають право подати касаційну
скаргу на підставі статті 107 ГПК ( 1798-12 ). ( Пункт 2 доповнено
абзацом згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського
суду N 04-5/212 ( v_212600-04 ) від 10.02.2004 )
3. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги
вирішується колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора,
що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного
питання виноситься ухвала.
Якщо рішення місцевого господарського суду оскаржено в
апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК ( 1798-12 )
декількома особами, апеляційний господарський суд приймає до
провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимогам ГПК,
та розглядає в одному апеляційному провадженні. По кожній з них
виноситься ухвала про прийняття до провадження або про її
повернення. ( Абзац пункту 3 із змінами, внесеними згідно з
Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/534
( v_534600-03 ) від 17.12.2003 )
4. Апеляційний господарський суд не вправі повертати
апеляційну скаргу супровідним листом або в інший не передбачений
законом спосіб.
Апеляційну скаргу може бути повернуто виключно з підстав,
визначених частиною першою статті 97 ГПК ( 1798-12 ). Отже
апеляційний господарський суд не вправі повернути апеляційну
скаргу, якщо її подано не через місцевий господарський суд, який
розглянув справу.
У застосуванні пункту 2 частини першої названої норми ГПК
( 1798-12 ) господарському суду необхідно враховувати таке.
Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового
відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг
поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 17.08.2002 N 1155 ( 1155-2002-п ), може вважатися
належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і
доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не
тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги,
оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і
посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і
у господарського суду відсутні правові підстави спонукати
відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення. ( Пункт
4 доповнено абзацом згідно з Рекомендаціями Президії Вищого
господарського суду N 04-5/212 ( v_212600-04 ) від 10.02.2004 )
Суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення
апеляційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита
платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок
обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом
Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 N 15
( z0050-93 ) (з наступними змінами і доповненнями). У разі
виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита
до державного бюджету України суд має право згідно з пунктом 4
статті 65 ГПК (1798-12) витребувати від сторони, яка подала
апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу
Державного казначейства України. ( Пункт 4 доповнено абзацом
згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N
04-5/212 ( v_212600-04 ) від 10.02.2004 )
Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено
у касаційному порядку.
Після усунення обставин, які були підставою для повернення
апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до
частини четвертої статті 97 ГПК ( 1798-12 ). Якщо первісну
апеляційну скаргу повернуто судом апеляційної інстанції не у
зв'язку з порушенням, що передбачене пунктом 2 частини першої
статті 97 ГПК ( 1798-12 ), то у разі повторного подання тієї ж
самої скарги суд не має права вимагати від сторони подання доказів
надсилання іншій стороні (сторонам) копії скарги. ( Абзац шостий
із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого
господарського суду N 04-5/212 ( v_212600-04 ) від 10.02.2004 )
5. Подання апеляційної скарги після закінчення строку,
встановленого частиною другою статті 93 ГПК ( 1798-12 ), або
особою, яка не має права на її подання, внесення прокурором
апеляційного подання з порушенням його компетенції, визначеної
статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), подання
апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яка не
підлягає оскарженню, виключають перегляд судових актів місцевого
господарського суду в апеляційному порядку. У таких випадках
апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті
апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.
6. Статтею 93 ГПК ( 1798-12 ) встановлено, що відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом
трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом. Отже якщо апеляційну скаргу повернуто через пропуск строку
на подання такої скарги за відсутності клопотання про його
відновлення, її може бути подано вдруге з клопотанням про
відновлення строку тільки протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом.
З відповідним клопотанням можуть звертатися лише особи, що
мають право на подання апеляційної скарги. Таке клопотання може
бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути подано
одночасно з поданням апеляційної скарги. Клопотання розглядається,
якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення апеляційної
скарги.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги
розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть
участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної
скарги до провадження.
За результатами розгляду клопотання про відновлення
пропущеного строку виноситься ухвала, зміст якої може бути
викладено в ухвалі про прийняття апеляційної скарги. Відповідно до
статті 53 ГПК ( 1798-12 ) відновлення пропущеного строку
здійснюється господарським судом за наявності поважної причини
його пропуску. До кола поважних причин слід відносити, зокрема,
отримання заявником рішення місцевого господарського суду після
закінчення зазначеного процесуального строку.
Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку
може бути викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання
апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку на
підставі статті 53 ГПК ( 1798-12 ).
7. Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви
у наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання,
суд пропонує заявникові надати відповідні докази. У разі неподання
таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 1
частини першої статті 81 ГПК ( 1798-12 ).
У випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої
статті 97 ГПК ( 1798-12 ) підстави повернення апеляційної скарги
виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної
скарги, суд витребовує від особи, яка подала скаргу, докази
надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного
мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких
доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5
частини першої статті 81 ГПК.
Якщо після прийняття апеляційної скарги виявлено обставини,
передбачені пунктом 5 частини першої статті 97 ГПК ( 1798-12 ),
апеляційний господарський суд припиняє перегляд судового рішення в
апеляційному порядку на підставі пункту 4 частини першої статті 80
ГПК.
8. Згідно з частиною першою статті 99 ГПК ( 1798-12 ) в
апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду
цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,
передбачених розділом XII ГПК.
Отже правила, які встановлено тільки для розгляду справ у
першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають.
Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про
об'єднання позовних вимог (стаття 58 ГПК ( 1798-12 ), про подання
зустрічного позову (стаття 60 ГПК) та видачу наказу (стаття 116
ГПК).
Положення розділів I-X ГПК ( 1798-12 ) мають загальний
характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням
конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в
апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101
ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має
право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове
рішення.
Норми ГПК ( 1798-12 ) щодо вчинення господарським судом
першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом
апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК
прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до
прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого
статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого
відповідача. Отже суд апеляційної інстанції має право за своєю
ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо
суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав і
обов'язків.
9. Відповідно до частини першої статті 101 ГПК ( 1798-12 )
апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково
поданими доказами.
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник
обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з
причин, що не залежали від нього.
Додаткові докази, подані стороною в обгрунтування її відзиву
на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним
судом без обмежень, встановлених статтею 101 ГПК ( 1798-12 ). Без
обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані
апеляційною інстанцією відповідно до вимог статті 38 ГПК.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина
друга статті 101 ГПК ( 1798-12 ).
Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних
скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею
103 ГПК ( 1798-12 ), яка не передбачає можливості передачі справи
на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано
апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у
частині четвертій статті 106 ГПК ( 1798-12 ). ( Пункт 9 доповнено
абзацом згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду
N 04-5/1518 ( v1518600-04 ) від 03.09.2004 )
Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним
господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції,
приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини
позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов
у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених
вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути
відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції. ( Пункт 9
доповнено абзацом згідно з Рекомендаціями Вищого господарського
суду N 04-5/1518 ( v1518600-04 ) від 03.09.2004 )
10. Апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за
заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою у
разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої
інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення (пункт 2
статті 103 ГПК ( 1798-12 ). Додаткову постанову може бути прийнято
апеляційним судом з підстав і в порядку, зазначеному у статті 88
ГПК. Згадану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
11. Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах
1-6 частини третьої статті 104 ГПК ( 1798-12 ), є в будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського
суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно
з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У
такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого
господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК
приймає нове рішення.
Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання
суду, що є порушенням припису пункту 2 частини третьої статті 104
ГПК ( 1798-12 ), слід вважати сторону, стосовно якої судом першої
інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.
12. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови
апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним
судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду
судового рішення, про що зазначається у постанові.
В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після
прийняття постанови апеляційним судом, зазначені питання
вирішуються господарським судом, який розглянув справу у першій
інстанції, з винесенням ухвали на підставі статті 121 ГПК
( 1798-12 ).
13. Відповідно до статті 121-1 ГПК ( 1798-12 ) повноваження
на зупинення виконання судового рішення має виключно суд
касаційної інстанції. Тому апеляційний господарський суд за
будь-яких обставин не має права на таке зупинення.
Голова Вищого господарського
суду України Д.Притика