Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу договір позички передбачає, що одна сторона (позичкода-вець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
При цьому відповідно до Цивільного кодексу користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.
Статтею 829 Цивільного кодексу визначено, що юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу підприємництво — це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориго-ваного прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, призначені платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування п. 5.9 ст. 5 цього Закону.
Статтею 827 Цивільного кодексу передбачено, що за договором позички застосовуються положення, визначені главою 58 цього Кодексу, які застосовуються для договору найму (оренди).
Відповідно до пп. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.
Отже, якщо платником податку за договором позички передаються в користування основні засоби, призначені для використання у господарській діяльності іншого платника податку, то у позичкодавця ці основні фонди не підлягатимуть подальшій амортизації внаслідок невикористання у господарській діяльності.
У свою чергу, платник податку — одержувач позички відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР включає до складу валового доходу дохід у вигляді безоплатно отриманої послуги оренди за звичайною ціною, визначеною згідно з п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу.
Враховуючи те, що одержувач основних фондів не здійснює витрат з їх безпосереднього придбання або виготовлення, а договором позички не передбачено здійснення поліпшень основних фондів, отриманих у користування, то, відповідно, такий платник не нараховує у податковому обліку амортизаційні відрахування.