Згідно з п. 2 ст. 2 Конвенції податками на доходи вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати, платні, сплачуваних підприємством.
Пункт 3 цієї статті містить перелік податків на момент підписання Конвенції, і перелік таких податків не є вичерпним.
Пункт 4 цієї статті передбачає, враховуючи декларативний характер переліку податків
у п. З, що Конвенція також поширюється на будь-які ідентичні або подібні по
суті податки, які будуть стягуватись однією з Договірних Держав після дати підписання
цієї Конвенції в доповнення або замість існуючих податків цієї Договірної Держави.
Відповідно до п. 1 ст Д Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави»
означає особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню
в ній на підставі місця проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження
керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.
Відповідно до п, 1.15 ст. 1 Закону № 334/94-ВР резиденти — це юридичні особи
та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної
особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють діяльність відповідно
до законодавства України з місцезнаходженням на її території
Враховуючи вищевикладене, юридична особа, яка згідно з Указом № 727/98 перебуває
на спрощеній системі оподаткування (є платником єдиного податку), є резидентом
України, який має право на застосування Конвенції та отримання для цього довідки-підтвердження
статусу податкового резидента України, затвердженої наказом № 173.