Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав, тому з метою отримання переваг, передбачених цією Конвенцією, надання підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави є обов'язковим.
Механізм застосування положень Конвенції визначено Порядком № 470.
Такі документи, як свідоцтва про реєстрацію на території іноземних держав (сертифікати про інкорпорацію), виписки з торгових реєстрів тощо, не можуть розглядатися як документи, що підтверджують для податкових цілей постійне місцезнаходження організації в іноземній державі. Це пов'язано з тим, що постійне місцезнаходження організації на території іноземної держави може визначатися на підставі різних критеріїв, наприклад державної реєстрації, місцезнаходження органу управління, місця здійснення основної діяльності або на підставі інших аналогічних критеріїв. Іноземна компанія, створена (зареєстрована) в іноземній державі, може не бути її резидентом, а це тягне за собою неможливість застосування до неї положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.
Таким чином, постійне місцезнаходження компанії має підтверджуватись тільки компетентним (уповноваженим ним) органом, зазначеним у відповідному міжнародному договорі.
Сертифікат податкового резидента Чехії видається за місцем реєстрації платника податку податковим органом Чеської Республіки, уповноваженим як компетентний орган (лист Міністерства фінансів Чеської Республіки від 08.07.2002 р. № 491/102905/2001).
Отже, свідоцтво про реєстрацію на території іноземної держави (сертифікат про інкорпорацію), виписки з торгових реєстрів не відповідають установленій формі та змісту сертифікату резиденції, що видається податковими органами Чеської Республіки, вимогам ст. 1 Конвенції та п. Д Порядку № А70, а тому не можуть бути підтвердженням статусу податкового резидента з метою застосування Конвенції.