Жодна державна солідарна пенсійна система не спроможна забезпечити високий рівень пенсій за низьких розмірів обов'язкових пенсійних відрахувань і несприятливих демографічних умов. Тому на сьогодні Закон № 1057-IV створює законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надає можливість громадянам робити додаткові добровільні накопичення на старість. Закон встановлює:
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право стати учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення. Відкладати кошти на додаткову пенсію можна через:
Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Договори страхування життя зі страховими компаніями та про відкриття пенсійних депозитів у банках також укладаються добровільно.
Користуючись податковими пільгами, які будуть передбачені законодавством України для учасників недержавного пенсійного забезпечення, фізична особа зможе здійснювати пенсійні відрахування на себе або на своїх родичів першої лінії (чоловік, дружина).
Безпосередньо з громадянами та їх роботодавцями, які вирішили здійснювати додаткові пенсійні відрахування на користь своїх працівників, працюватимуть: недержавні пенсійні фонди через своїх адміністраторів; комерційні банки, які мають ліцензію на відкриття пенсійних банківських депозитів; страхові компанії, які мають ліцензію на страхування життя.
Для отримання відповідних ліцензій адміністратор, комерційний банк і страхова компанія мають виконати встамовлені законодавством вимоги щодо статутного капіталу, власного капіталу та резервних фондів. Вимоги до адміністратора встановлено Законом № 1057-IV вимоги до банків — банківським законодавством, а вимоги до страхових компаній - Законом № 85/96-BР
Пенсійні фонди можуть створюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
Відкритий пенсійний фонд — це недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками відкритого пенсійного фонду можуть бути одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, установлених для бюджетних організацій.
Корпоративний пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа — роботодавець або декілька юридичних осіб — роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з ро-ботодавцями-засновниками та роботодавцями — платниками цього фонду.
Професійний пенсійний фонд — це недержавний пенсійний фонд, засновником (засновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб — роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.
Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам Закону № 1057-IV. Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками.
Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду. Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами адміністратора, компанії з управління активами, банка-зберігача та аудитора на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду.
Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язань, не пов'язаних з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених Законом № 1057-IV.
Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.
Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Держбюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.
Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержавних пенсійних фондів здійснюються відповідно до Закону № 1057-IV.
Державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводиться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у порядку, визначеному Законом № 1057-IV
Слід зазначити, що протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду його засновники зобов'язані сформувати склад ради пенсійного фонду для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань його роботи. Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. Із числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради повинні відповідати вимогам, встановленим Законом № 1057-IV, у тому числі кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, органом та статутом пенсійного фонду. Рада пенсійного фонду повинна здійснювати свою діяльність відповідно до Закону № 1057-IV та статуту пенсійного фонду.
Крім того, рада фонду повинна розробляти та затверджувати інвестиційну декларацію пенсійного фонду (правила інвестування коштів, які накопичуються у фонді).
Така інвестиційна декларація розробляється й затверджується відповідно до Закону № 1057-IV. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. В ній відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених зазначеним Законом.
У разі відсутності у складі ради пенсійного фонду осіб, професійно підготовлених до роботи у сфері інвестиційної діяльності, рада зобов'язана залучити до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань. Оплата їх послуг здійснюється за рахунок засновників пенсійного фонду.
Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та зберігачем.
Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України протягом 60 календарних днів після формування ради фонду. Примірник зареєстрованої інвестиційної декларації обов'язково подається радою фонду Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом п'яти робочих днів після ЇЇ реєстрації.
Рада фонду зобов'язана проводити щорічний аналіз ефективності інвестиційної діяльності та визначати доцільність внесення змін до інвестиційної декларації з урахуванням пропозицій, поданих особами, що здійснюють управління активами такого пенсійного фонду. Правила підготовки, вимоги до інвестиційної декларації, порядок її реєстрації та внесення змін до неї встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Закон № 1057-IV передбачає три різні можливості адміністрування недержавного пенсійного фонду. Воно може здійснюватися:
професійним адміністратором — юридичною особою, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів, отримавши відповідну ліцензію;
Ліцензія професійному адміністратору видається за умови створення статутного капіталу в розмірі 300 тис. євро та підтримки власного капіталу на рівні 200 тис. євро протягом здійснення діяльності.
Ліцензія компанії з управління активами, яка також бажає адмініструвати пенсійні фонди, видається за умови створення статутного капіталу в розмірі 500 тис. євро та підтримки власного капіталу на рівні 300 тис. євро протягом здійснення діяльності.
Слід зазначити, що Закон № 1057-IV не встановлює жодних вимог до статутного та власного капіталу одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне адміністрування свого фонду.
Всі юридичні особи, які здійснюють адміністрування недержавного пенсійного фонду, повинні мати кадри відповідного кваліфікаційного рівня, належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам, установленим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Діяльність з адміністрування пенсійного фонду законом дозволено поєднувати лише з управлінням активами пенсійного фонду.
Розмір тарифів на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду визначається договором про адміністрування пенсійного фонду. Граничні тарифи на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Оплата послуг з адміністрування пенсійного фонду здійснюється в грошовій формі за рахунок пенсійних активів, які накопичуються в пенсійному фонді. Тобто розмір накопичених пенсійних активів кожного учасника пенсійного фонду зменшуватиметься на суму оплати послуг адміністратора. Винятком є випадки, коли адміністрування корпоративного пенсійного фонду здійснює його одноосібний засновник — у такому разі витрати на адміністрування такого корпоративного пенсійного фонду здійснюються за рахунок цього засновника, а не за рахунок пенсійних активів учасників фонду.
Пенсійні активи, які накопичуються у пенсійному фонді, підлягають інвестуванню з метою отримання прибутку. Цей прибуток розподіляється між учасниками пенсійного фонду пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках на дату здійснення розподілу. Розподіл здійснюється не рідше одного разу на місяць. Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) здійснюється адміністратором на індивідуальних пенсійних рахунках. Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється. Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов'язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної до-ходності на рівні офіційного індексу інфляції.
Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися: компанією з управління активами, яка отримала відповідну ліцензію; банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом № 1057-IV; професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.
Ліцензія компанії з управління активами надається за умови створення статутного фонду на рівні не менше 300 тис. євро та підтримки власного капіталу на рівні не менше 200 тис. євро.
Розмір винагороди особі, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, визначається радою фонду і зазначається у договорі про управління активами пенсійного фонду. Сума винагороди визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду. Граничні розміри винагороди встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Винагорода виплачується в грошовій формі за рахунок пенсійних активів учасників пенсійного фонду. Тобто розмір накопичених пенсійних коштів кожного учасника зменшується на відповідну частку суми винагороди за управління активами.
Оплата послуг торговців цінними паперами, витрати на перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду тощо відшкодовуються пенсійним фондом особі, яка здійснює управління активами, на підставі документів, що підтверджують фактично здійснені витрати, одночасно з виплатою винагороди за управління активами пенсійного фонду.
До складу активів пенсійного фонду відповідно до Закону № 1057-IV належать: активи в грошових коштах: активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством. Пенсійні активи фонду в цінних паперах не можуть включати: цінні папери пов'язаних осіб та осіб, які надають послуги пенсійному фонду (за винятками, встановленими законом); векселі; похідні цінні папери; цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, прямо передбачені Законом № 1057-IV. На пенсійні активи не може бути звернене будь-яке стягнення або застосовано конфіскацію, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.
Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюються адміністратором та особою, яка здійснює управління активами такого пенсійного фонду, за методикою та в порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Законом № 1057-IV заборонено: формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів; надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів; укладати угоди купівлі-продажу або міни пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу. Зазначеним Законом пенсійним фондам також заборонено емітувати будь-які боргові цінні папери та похідні цінні папери та придбавати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи.
Законом № 1057-IV встановлено такі ліміти інвестування пенсійних активів:
№ з/п |
Вид пенсійного активу |
Ліміт інвестування (не більше ніж) |
1 |
Активи на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків |
40% загальної вартості пенсійних активів фонду, при цьому не більш як 10% загальної вартості пенсійних активів у зобов'язаннях одного банку |
2 |
Цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України |
50% загальної вартості пенсійних активів |
3 |
Цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик |
20% загальної вартості пенсійних активів |
4 |
Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України |
40% загальної вартості пенсійних активів |
5 |
Акції українських емітентів |
40% загальної вартості пенсійних активів |
6 |
Цінні папери іноземних емітентів |
20% загальної вартості пенсійних активів |
7 |
Іпотечні цінні папери, визначені законодавством України |
40% загальної вартості пенсійних активів |
8 |
Об'єкти нерухомості |
10% загальної вартості пенсійних активів |
9 |
Банківські метали |
10% загальної вартості пенсійних активів |
10 |
Інші активи, не заборонені законодавством України |
5% загальної вартості пенсійних активів |
11 |
Цінні папери одного емітента |
5% загальної вартості пенсійних активів (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, та у випадках, визначених Законом № 1057-IV) |
При цьому акції та облігації українських емітентів повинні пройти лістинг та перебувати в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, а акції іноземних емітентів мають перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен провадити діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Законом № 1057-IV було дозволено інвестування в засновників пенсійного фонду протягом перших п'яти років з початку заснування таких фондів, але не більш як 10%, а після цього — не більш як 5% загальної вартості пенсійних активів.
Усі надходження на поточні рахунки фонду мають бути використані за цільовим призначенням відповідно до закону протягом двох тижнів з дати зарахування цих коштів.
Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:
Це означає, що вищезазначені витрати покриваються за рахунок пенсійних коштів, належних учасникам пенсійних фондів. При цьому слід звернути увагу на те, що витрати на адміністрування корпоративного пенсійного фонду самостійно одноосібним засновником фонду покриваються за рахунок такого засновника-роботодавця. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.
Відкритий пенсійний фонд за бажанням учасників фонду може укладати договори страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду за рахунок частини їх пенсійних внесків. Розмір страхового внеску за таким видом страхування не може перевищувати 1% розміру пенсійного внеску, сплачуваного учасниками фонду або за учасників фонду, які виявили бажання брати участь у такому виді страхування.
Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігана.
Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає вимогам, встановленим Законом № 1057-ІV. зокрема має відповідні ліцензії та не є пов'язаною особою пенсійного фонду, його адміністратора, засновників і аудитора та їх пов'язаних осіб і не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду. Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватися тільки в одного зберігача.
Зберігач виконує функції, покладені на нього законом та договором, укладеним з радою пенсійного фонду. Зокрема, він контролює діяльність компанії з управління активами і у разі зменшення протягом року чистої вартості одиниці пенсійних внесків пенсійного фонду більше ніж на 20% повинен повідомити про це раду такого пенсійного фонду, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.
Зберігач не може використовувати активи пенсійного фонду, які знаходяться на рахунках цього фонду, як кредитні ресурси.
При досягненні пенсійного віку учасники пенсійного фонду мають право отримувати дозволені види пенсій безпосередньо з пенсійного фонду або від страхової компанії чи з пенсійного депозиту банку. Особи, які укладали договори страхування життя із страховими компаніями, отримуватимуть довічні пенсії від страхової компанії.
По досягненні пенсійного віку учасники пенсійного фонду мають право отримувати пенсії на визначений строк безпосередньо з пенсійного фонду чи з пенсійного депозиту банку, або довічні пенсії від страхової компанії.
Пенсійні фонди відповідно до Закону № 1057-IV можуть виплачувати пенсію на визначений строк та одноразову пенсійну виплату. Розміри пенсій визначаються виходячи із сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду, тривалості пенсійних виплат та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсії виплачуються у грошовій формі в національній валюті України.
Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду у випадках: досягнення учасником пенсійного фонду пенсійного віку, визначеного у заяві учасника; визнання учасника фонду інвалідом; медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду; виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України; смерті учасника фонду.
Пенсійний вік визначається учасником фонду самостійно і може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами. Пенсійний вік визначається за заявою учасника фонду (крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним контрактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих категорій громадян). Учасник фонду має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.
У разі набуття учасником пенсійного фонду права на отримання пенсії по інвалідності за системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування виплата пенсії за рахунок коштів пенсійного фонду допускається раніше настання пенсійного віку, визначеного Законом № 1057-IV.
Одноразова пенсійна виплата здійснюється у разі: медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності цього учасника; коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України; виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.
Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам пенсійних фондів страховими організаціями, з якими учасники уклали договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації з пенсійного фонду або накопичених у страховій організації за рахунок страхових внесків. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених Законом № 1057-IV та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначеного учасником фонду відповідно до цього Закону.
Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазначається в договорі страхування довічної пенсії, на основі актуарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка укладає договір, та довідкою, виданою адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів.
Пенсійні кошти, накопичені за час перебування у шлюбі одним із подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахунку, є спільним майном подружжя, якщо інше не передбачено шлюбним контрактом. У разі розподілу пенсійних коштів у зв'язку з розірванням шлюбу кожна із сторін визначає відповідно пенсійний фонд, страхову організацію чи банківську установу, які мають право на відкриття пенсійного депозитного рахунку, для передачі належної їй частини пенсійних коштів та письмово повідомляє про це адміністратора, страхову організацію та банківську установу, з яких передаються пенсійні кошти.
Пенсійні кошти успадковуються особою (особами), які є спадкоємцями власника таких коштів згідно з цивільним законодавством України. Успадковані пенсійні кошти виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата в порядку, визначеному Законом № 1057-IV.
Законом № 1057-IV встановлено вимоги до звітності всіх юридичних осіб, які надають послуги пенсійним фондам, — адміністратора, компанії з управління активами, зберігача.
Адміністратор один раз на рік безоплатно надає кожному учаснику пенсійного фонду виписку з його індивідуального пенсійного рахунку про стан належних учаснику пенсійних активів. Також адміністратор щокварталу подає звітність Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, радам пенсійних фондів, з якими він уклав договори про адміністрування пенсійних фондів.
Щороку адміністратор пенсійних фондів подає Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України по кожному пенсійному фонду зведений звіт, який містить інформацію про пенсійний фонд, а також дані звітів про здійснення ним адміністрування такого пенсійного фонду та звітів, наданих протягом звітного року адміністратору особами, які здійснюють управління активами, та зберігачем.
Особи, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, подають звітність про управління активами: Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку — щодо всіх пенсійних фондів, управління активами яких здійснювалося цією особою протягом звітного періоду; радам пенсійних фондів, з якими укладено договори про управління активами відповідних пенсійних фондів, та адміністраторам таких пенсійних фондів — щодо управління активами цих пенсійних фондів.
Зберігачі подають звітність: Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку — щодо обслуговування всіх пенсійних фондів, яке здійснювалося цим зберігачем протягом звітного періоду, по кожному
фонду окремо; радам пенсійних фондів, з якими укладено договори про обслуговування пенсійних фондів зберігачем, та адміністраторам таких пенсійних фондів — щодо обслуговування цих пенсійних фондів. Банківські установи, які надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення, подають звітність у порядку, встановленому Нацбанком України.
Страхові організації, що надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення, подають звітність Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, фізичним та юридичним особам, з якими укладено відповідні договори.
Договорами, укладеними радою пенсійного фонду з адміністратором, особами, які здійснюють управління активами, та зберігачем, може передбачатися надання додаткової інформації крім тієї, яка визначена законом.
Адміністратор пенсійного фонду несе відповідальність за своїми зобов'язаннями перед пенсійними фондами всім майном, що належить йому на праві власності. Відшкодування збитків, завданих адміністратором, здійснюється за рахунок його резервного фонду, а у разі недостатності резервного фонду — за рахунок іншого майна адміністратора.
Особа, яка здійснює управління активами пенсійних фондів, несе відповідальність перед пенсійним фондом за виконання своїх зобов'язань і збитки, завдані пенсійному фонду внаслідок порушення цією особою законодавства, положень інвестиційної декларації пенсійного фонду або договору про управління активами пенсійного фонду, всім майном, що належить їй на праві власності. Збитки відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а у разі недостатності резервного фонду — за рахунок іншого майна цієї особи.
Зберігач несе відповідальність за збитки, завдані ним пенсійному фонду та його учасникам внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, та відшкодовує їх відповідно до умов цього договору та в порядку, встановленому законодавством. Зберігач не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду перед його учасниками, за зобов'язаннями осіб, які здійснюють управління активами пенсійного фонду, та адміністратора перед пенсійним фондом, крім випадків, передбачених законодавством.
Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями адміністратора, управляючого активами та зберігача пенсійного фонду.
Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у межах повноважень і в порядку, визначеному Законом № 1057-IV, а також Законом № 2664-ІІІ та іншими актами законодавства України.
Державний нагляд і контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень і в порядку, передбачених законодавством. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язана письмово повідомляти Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про санкції до таких осіб та підстави їх застосування протягом 10 робочих днів з моменту накладення таких санкцій.
Контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції' у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Антимонополь-ний комітет України в межах повноважень, передбачених законом. Антимонопольний комітет України письмово повідомляє Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про прийняті ним рішення щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції учасниками недержавного пенсійного забезпечення. Органи, що здійснюють нагляд і контроль за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, повідомляють Антимонопольний комітет України про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції учасниками недержавного пенсійного забезпечення.
Ще одним аспектом недержавного пенсійного забезпечення є створення недержавного пенсійного фонду працівників бюджетних установ.
Так, відповідно до Закону № 1344-ІУта Закону № 1057-IV Кабінет Міністрів України видав постанову № 1247, яка передбачає створення можливостей для формування додаткових пенсійних заощаджень працівниками установ, організацій та закладів бюджетної сфери.
На реалізацію цієї постанови в II півріччі 2004 р. додаткові витрати з держбюджету згідно зі ст. 1093 Закону № 1344-IV формуються за рахунок частини надходжень від приватизації державного майна понад обсяги, визначені ст. 26 цього Закону, та щороку коригуватимуться відповідно до росту мінімальної заробітної плати та можливостей державного бюджету щодо фінансування видатків на сплату пенсійних внесків до фонду на користь працівників бюджетних установ, організацій та закладів.
До цих категорій працівників відносяться працівники установ науки, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, мистецтва та інші.
Постановою № 1247 затверджено Порядок утворення фонду, а також встановлено порядок використання коштів на організаційні заходи та сплату пенсійних внесків. Крім того, постановою № 1247 визначено, що під час формування проекту держбюджету на 2005 та наступні роки повинні передбачатися кошти, в межах можливостей держбюджету, для забезпечення його діяльності та для сплати пенсійних внесків на користь зазначених категорій працівників.
Такий фонд функціонуватиме відповідно до законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Це дасть змогу:
З метою виконання постанови № 1247 Мінпраці та соціальної політики України видало відповідний наказ, згідно з яким передбачено створення міжвідомчої робочої групи для забезпечення взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також затверджено план заходів щодо її реалізації. До складу міжвідомчої робочої групи входитимуть представники зацікавлених міністерств на рівні заступників міністрів, а також заступники голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До роботи групи залучатимуться також представники Федерації профспілок України.
Організаційна робота здійснюватиметься з урахуванням вимог чинного законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення, яким передбачено, зокрема, необхідність прийняття рішень про участь у фонді трудових колективів бюджетних установ та внесення відповідних змін до колективних договорів.
Сплата пенсійних внесків до фонду на користь працівників, які стали учасниками фонду, здійснюватиметься після укладання роботодавцями з числа бюджетних установ пенсійних контрактів та внесення відповідних відомостей про учасників фонду до системи персоніфікованого обліку фонду. Відповідно до Закону № 1344-IV функції головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких сплачуватимуться пенсійні внески, виконуватиме Мінпраці та соціальної політики України.
Передбачається, що учасниками фонду стануть понад три мільйони працівників бюджетної сфери.