Відображення суми заборгованості


У березні 2003 р. платником податку відповідно допп. 12.1.5 п. 12.1ст. 12 Закону 334/94-ВР на підставі рішення Господарського суду щодо стягнення заборгованості було збільшено валові доходи. Кредитором по зазначеному рішенню не було вжито заходів щодо стягнення заборгованості. Чи потрібно відображати суму зазначеної заборгованості повторно в складі валового доходу відповідно допп 4.1.6 Закону № 334/94-ВР?


Наказом № 346 затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у якому, зокрема, зазначено, що відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку — покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

Строки, визначені пп. «а» вищезазначеного підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені пп. «б» вищезазначеного підпункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

При цьому в разі, якщо строки, визначені підпунктами «а» чи «б» пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР, минули до 01.01.2003 p., збільшення валових доходів покупця не відбувається.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових доходів згідно з пп. 12.1.5 п. 12.1 а. 12, визнається безнадійною внаслідок закінчення строків позовної давності, недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, і не змінює податкові зобов'язання покупця у зв'язку з таким визнанням. При цьому збільшення валового доходу, передбачене пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, не відбувається.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу під терміном «позовна давність» слід розуміти строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому ст. 257 Цивільного кодексу визначено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Згідно зі ст. 264 Цивільного кодексу переривання перебігу позовної давності відбувається у таких випадках:

При цьому після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, у разі пред'явлення кредитором позову до боржника строк позовної давності переривається, і перебіг позовної давності починається знову після набрання рішенням суду про стягнення заборгованості законної сили. У разі якщо рішення суду набрало сили в березні 2003 p., така заборгованість вважається безнадійною лише після закінчення строку позовної давності, встановленого тривалістю в три роки, тобто у березні 2006 р. При цьому, зокрема, відповідно до наказу № 346 збільшення валового доходу, передбачене пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, не відбувається.

КОНСУЛЬТУЮТЬ ФАХІВЦІ ДПА УКРАЇНИ

Відповіді підготовлено за сприяння Наталії ХОЦЯНІВСЬКОЇ - заступника директора Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України — начальника управління податку на прибуток та податкових платежів та Олексія ЗАДОРОЖНОГО - заступника директора департаменту методології ДПА України — начальника управління розробки нормативно-правових актів питань оподаткування

ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 46 / 2004