Господарським кодексом відповідно до Конституції України встановлено правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Статтею 132 Господарського кодексу визначено особливості статусу відокремлених підрозділів (структурних одиниць) господарських організацій.
Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи.
Відокремленими підрозділами (структурними одиницями) є філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, які наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Вони можуть мати рахунок (рахунки) в установах банку.
Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарської організації діють на підставі положення, затвердженого цією організацією.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 95 Цивільного кодексу визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза ЇЇ місцезнаходженням і здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Законом № 755-IV регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців. Статтею 1 цього Закону визначено, що відокремлений підрозділ юридичної особи — це філія, інший підрозділ юридичної особи, який знаходиться поза її місцезнаходженням і виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, яке здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Відповідно до Закону № 509-ХІІ наказом ДПА України затверджено Інструкцію № 80.
Згідно з пп. 2.2 розділу другого Інструкції № 80 облік платників податків здійснюється в розрізі:
1) юридичних осіб незалежно від форм власності, а саме:
2) фізичних та юридичних осіб у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України чи мають об'єкти оподаткування в Україні, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законодавством;
3) постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України і які відповідно до чинного законодавства України сплачують відповідні податки і збори (обов'язкові платежі).
Водночас для цілей оподаткування кожним конкретним податком чи збором (обов'язковим платежем) слід керуватися визначенням платника податку, наведеним у спеціальному законі з питань обкладання таким податком чи збором (обов'язковим платежем). Наприклад, відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податків, зазначених у пп. 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Зазначена норма для цілей оподаткування прибутку підприємств має пріоритет над іншими нормами законодавства, оскільки відповідно до п. 12 Перехідних положень Закону № 349-IV, якщо будь-яким іншим законом встановлюються норми, які стосуються правил, визначених цим Законом, то пріоритет мають норми цього Закону незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви).