Порядок надання податкової соціальної пільги регламентовано ст. 6 Закону № 889-IV, п. 6.1 якої визначено, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел в Україні від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Водночас частина «є» пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV містить застереження, що податкову соціальну пільгу не може бути застосовано до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи від підприємницької та іншої незалежної діяльності. Тобто, якщо фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, до того ж працює як наймана особа з одержанням заробітної плати, то вона не має права на податкову соціальну пільгу до цієї заробітної плати.
При практичному застосуванні вищезазначених обмежень з надання податкової соціальної пільги такій фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності щодо одержуваної нею заробітної плати не має значення фактичний результат провадження такою особою підприємницької діяльності (прибутки, збитки), оскільки ст. 42 Господарського кодексу встановлено, що підприємництво — це самостійна господарська діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку.
Не застосовується податкова соціальна пільга ідо доходу, одержаного такою фізичною особою безпосередньо від здійснення підприємницької діяльності. До того ж згідно з розділом четвертим Декрету № 13-92, який не втратив чинності в умовах дії Закону № 889-IV (до прийняття спеціального закону) та регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, оподатковуваним (звітним) періодом у підприємців є календарний рік (квартал), тоді як податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати (пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV).
Відповідно до Порядку № 599 для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу заяву, в якій зазначає види діяльності, якими передбачає займатися і які мають записуватися у виданому Свідоцтві. Саме до цих видів діяльності застосовується спрощена система оподаткування і за ними сплачується єдиний податок. Доходи платника єдиного податку, одержані від провадження видів підприємницької діяльності, зазначених у Свідоцтві, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності провадить інші види підприємницької діяльності, не зазначені у Свідоцтві, то доходи, одержані від їх провадження, не розглядаються як такі, що підпадають під дію Указу № 727/98 та Порядку № 599, тому підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах. Тобто, якщо при виплаті такого доходу податковим агентом або особою, яка не є податковим агентом, не було утримано податок з доходів фізичних осіб, то така фізична особа — підприємець повинна подати річну податкову декларацію і зазначити в ній суму доходу, одержану від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві, та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб.