Земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс. Відмінність цього Кодексу від попереднього в тому, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Крім права власності на землю, в чинному Земельному кодексі закріплено також право користування землею, право оренди та право земельного сервітуту.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлено Законом № 2535-ХІІ, яким також визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.
Статтею 206 Земельного кодексу та ст.2 Закону № 2535-ХІІ визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до Ті встановлення в порядку, визначеному Законом № 2535-ХІІ.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом № 16I-XIV, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Закон № У 61 -XIV визначає правові засади оренди землі. її об'єкти, орендодавців та орендарів землі, їх відповідальність і права, порядок набуття права на оренду земельних ділянок, у тому числі права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, умови та порядок укладання договорів оренди землі, їх зміни, припинення, розірвання і поновлення тощо.
Частиною другою cm. 4 Закону № 161 -XIV визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності відповідно до частини четвертої cm. 4 цього Закону, —районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Згідно з п. 1 розділу восьмого Прикінцевих положень Земельного кодексу орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, є юридичні особи та громадяни — власники цих земельних ділянок.