Грошову оцінку землі по місту проведено, а ст. 7 Закону № 2535-XІІ передбачено застосування коефіцієнта 3,75 до ставок, установлених від чисельності населеного пункту.
Законом № 2535-ХІІ встановлено ставки земельного податку окремо для земельних ділянок, щодо яких встановлено та не встановлено грошову оцінку.
Ставки земельного податку щодо земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, визначено в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій — десятій ст. 7 та частині другій ст. 6 цього Закону.
Якщо грошову оцінку земель населених пунктів не встановлено, то частиною другою ст. 7 Закону № 2535-ХІІ визначено середні ставки земельного податку в копійках за 1 м2 по групах населених пунктів з відповідною чисельністю населення. Для населених пунктів, чисельність яких перевищує 20 тис. чоловік, застосовуються відповідні підвищувальні коефіцієнти.
Разом з тим згідно з частиною восьмою ст. 7 Закону № 2535-ХІІ при визначенні розміру плати за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на об'єктах історико-культурного призначення і не пов'язаними з функціональним призначенням цих об'єктів, до відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою цієї статті, застосовується коефіцієнт міжнародного значення 3,75.
Отже, підвищувальний коефіцієнт 3,75 застосовується до суми земельного податку при визначенні його розміру щодо земель населених пунктів, де грошову оцінку не встановлено (оскільки ставку земельного податку в розмірі 1% при встановленні грошової оцінки земель населених пунктів визначено саме частиною першою ст. 7, а не іншими частинами Закону № 2535-ХІІ).
Щодо правильності визначення розміру орендної плати за землю, то слід зазначити, що відповідно до ст. 21 Закону № 161 -XIV. який набрав чинності з дня його опублікування (з 03.11.2003 p.), розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% від їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.
Тому в разі якщо орендодавцем земельної ділянки під пам'ятником культури є відповідна міська рада, розмір орендної плати за таку земельну ділянку не може перевищувати 10% від її нормативної грошової оцінки, яка проводиться Держкомземом України за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо орендодавцем зазначеної земельної ділянки є її власник — громадянин чи юридична особа, то розмір орендної плати за землю встановлюється виключно у договорі оренди між орендодавцем і орендарем.
Відповідно до ст. 23 Закону № 161 -XIV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.