Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несіль-ськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Отже, земельні ділянки, на яких розміщено виробничі будівлі і споруди сільськогосподарських підприємств, належать до земель сільськогосподарського призначення.
Оподаткування таких земельних ділянок, зайнятих виробничими будівлями і спорудами сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів, здійснюється згідно зі ст. 6 Закону № 2535-ХІІ, тобто як за землі сільськогосподарського призначення, на яких розміщено ці будівлі та споруди.