Відповідно до Закону "Про відпустки" працівники, що працюють у шкідливих та важких умовах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (ст. 7) або праця яких має особливий характер, пов'язаний з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконанням в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я (ст. 8) поряд із основною щорічною відпусткою користуються додатковою щорічною відпусткою тривалістю до 35 календарних днів, причому конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором. Працівники, які мають право на таку відпустку визначаються згідно з відповідним переліком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290.
Працівники з ненормованим робочим днем користуються щорічною додатковою відпусткою тривалістю до 7 календарних днів. Порядок її надання та тривалість визначається відповідно до рекомендацій, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Право користування додатковою відпусткою надається також працівникам, які поєднують роботу із навчанням або мають дітей.
Статті 13, 14, 15 Закону "Про відпустки" встановлюють тривалість додаткових відпусток працівникам, що здобувають середню освіту або успішно навчаються у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах піс-лядипломної освіти та аспірантурі.
Працівникам, які мають дітей, встановлюється додаткова відпустка відповідно до ст. 182-1 КЗпП та ст. 19 Закону "Про відпустки". Право на щорічну додаткову оплачувану відпустку мають: жінки з двома або більше дітьми віком до 15 років або з дитиною-інвалідом; одинока мати; жінка, яка всиновила дитину; батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); особа, яка взяла дитину піц опіку. Тривалість такої відпустки становить 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Крім того, встановлено, що за наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість може бути й більша — до 14 календарних днів.