Згідно з п.1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з не-нормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. №7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
Згідно зі ст.20 Закону України "Про державну службу" для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, де вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, роботу за які компенсують відповідно до чинного трудового законодавства.
У разі залучення працівника (наказ по підприємству) до роботи у вихідний день за роботу в цей день компенсують на загальних засадах відповідно до ст.72 КЗпП України: за угодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі.
За ст.35 Закону "Про державну службу" державним службовцям передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, і додаткової відпустки за стаж державної служби тривалістю до 15 календарних днів.
Відповідно до зазначеного державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю ЗО календарних днів та додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів, а інші додаткові щорічні відпустки, в тому числі за ненормований час та особливий характер праці згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. №1290, не надаються.