Середню заробітну плату для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, котра з шостого дня непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюють відповідно до Порядку1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266.
Згідно з Порядком розрахунковим періодом, за який обчислюють середню заробітну плату застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала і сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески.
Таким періодом є:
Відповідно до п.7 Порядку середню заробітну плату застрахованої особи обчислюють виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), котрі визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України "Про оплату праці" та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, у межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески до Фонду (з 1 червня 2003 р. — 2660 грн. за місяць в розрахунку на кожну фізичну особу — платника страхових внесків).
У випадках, не пов'язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовують середньоденну заробітну плату (дохід). її обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п.14 Порядку).
Час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток (відпускні, компенсації за невикористані відпустки, оплата простою та збереження середньої заробітної плати працівнику в період виконання державних і громадських обов'язків у робочий час), обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 із змінами та доповненнями, не має включатися до розрахунку.
Оскільки середньоденну заробітну плату розраховують за відпрацьований час у, розрахунковому періоді, дні перебування особи у відпустці, дні простою, донорські дні і дні тимчасової непрацездатності не включаються до розрахункового періоду.
Це не стосується днів перебування у відрядженні, оскільки час знаходження працівника в службовому відрядженні віднесено до фактично відпрацьованого часу і його потрібно включати до розрахункового періоду.
Таким чином, під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця слід включати середню заробітну плату, одержану працівником за період службового відрядження.
У разі встановлення застрахованій особі підсумованого обліку робочого часу для розрахунку страхових виплат застосовується середньогодинна заробітна плата, яку обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість годин, відпрацьованих застрахованою особою в цей період (п.15, 16 Порядку).
Отже, середньомісячна заробітна плата, зазначена в запитанні, під час нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця в разі захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або профзахворюванням, не застосовується.