Пенсії у зв'язку з втратою годувальника згідно зі ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І—IV рівнів акредитації та в професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, та діти-сироти — до досягнення 23 років незалежно від того, чи навчаються вони.
У разі наявності кількох непрацездатних членів родини, що мають право на пенсію в зв'язку з утратою годувальника, призначається одна загальна пенсія. її розмір розраховується в процентному відношенні до пенсії за віком: на одного непрацездатного члена родини пенсія у зв'язку з втратою годувальника — 50 відсотків його можливої пенсії за віком; на двох і більше непрацездатних членів родини — 100 відсотків.
Розмір пенсії за віком померлої людини розраховується так само, як розмір пенсії по інвалідності — шляхом множення скоригованого заробітку на коефіцієнт страхового стажу, який становить 1 відсоток зарплати.
Втім, законодавці врахували, що людина, яка померла за трагічних обставин, не досягає пенсійного віку, через це в неї може бути маленький стаж, а отже — і невисока пенсія. Тому при нарахуванні пенсії у зв'язку з втратою годувальника було взято до уваги два періоди роботи: реальний страховий стаж — час, який людина працювала, і умовний період — період із дня смерті до дня, коли вона досягла б пенсійного віку (для чоловіків — 60 років, для жінок — 55).