Право на допомогу через тимчасову непрацездатність за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі — Закон), виникає в застрахованої особи з настанням страхового випадку (тимчасової непрацездатності) у період роботи, включаючи час випробування і день звільнення.
У разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час щорічної (основної чи додаткової) відпустки допомога надається в порядку та розмірах, установлених Законом. Працівники, з якими укладено строковий трудовий договір, мають право на відпустку так само, як і працівники, з якими укладено трудовий договір на невизначе-ний термін. Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР право використати відпустку надається працівникам, котрі працюють за строковим трудовим договором, навіть у разі, якщо відпустка повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку договір продовжується до закінчення відпустки.
Оскільки днем звільнення вважають останній день роботи (п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58), працівник має право взяти щорічну відпустку і в останній день дії строкового трудового договору.
Якщо працівник під час щорічної відпустки захворів, то згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена на кількість календарних днів, коли працівник, відповідно до листка непрацездатності, був непрацездатним.