Під час судового розгляду цивільних справ подекуди виникають певні обставини, які або перешкоджають суду розглянути справу по суті й постановити рішення у конкретному судовому засіданні, або ж взагалі унеможливлюють постанов-лення судового рішення у даній справі. При цьому тимчасове припинення судом здійснення процесуальних дій відбувається шляхом відкладення розгляду справи (його перенесення на інший чітко визначений строк) чи внаслідок зупинення провадження у справі на невизначе-ний термін (до усунення відповідних перешкод розгляду), а остаточне закінчення провадження без по-становлення судового рішення настає в результаті закриття провадження у справі або залишенні заяви без розгляду. Таким чином, існує чотири процесуальні форми припинення судового розгляду, кожна з яких має свої чітко виписані у законі підстави застосування, характерні особливості проведення та наслідки — саме про це і піде мова у даному матеріалі.
Перш за все, звернемо увагу на таку (до речі, досить поширену на практиці) форму затримки судового процесу, як відкладення розгляду справи. Це відповідно до змісту ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) може статися, зокрема, внаслідок неявки осіб, що беруть участь у справі, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, заміни відведеного судді тощо. При цьому у будь-якому випадку суд, відкладаючи розгляд справи, призначає день нового судового засідання (про що обов'язково повідомляє учасників процесу), вчиняючи у цей період певні процесуальні дії, спрямовані на усунення обставин, які були підставою для відкладення розгляду справи.
Слід звернути увагу, що за наявності певних підстав відкладення судового розгляду є обов'язковим, тоді як за інших обставин це питання цілком віддано на розсуд самого суду. Так, суд згідно з нормами ЦПК зобов'язаний відкласти розгляд справи у разі:
Отже, за наявності будь-якої з наведених обставин суд повинен відкласти розгляд справи — недотримання вказаної вимоги закону є підставою для скасування постановленого у справі рішення. Проте суди, на жаль, не завжди дотримуються цього правила цивільного процесуального законодавства. Так, один з районних судів Дніпропетровської області розглянув справу й постановив рішення за відсутності представника відповідача, якого не було у встановленому законом порядку повідомлено про час та місце судового розгляду. Судова ж палата з цивільних справ Верховного Суду України зауважила, що такі дії суду є безумовним порушенням-вимог ч. 1 ст. 172 ЦПК, і ухвалою від 06.12.2001 р. скасувала рішення районного суду Дніпропетровської області й направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ("Рішення Верховного Суду України". - 2002).
Якщо ж підстав для обов'язкового за законом відкладення розгляду справи не існує, то можливість використання даної форми перенесення судового засідання вирішується судом залежно від того, як наявні перешкоди можуть вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність з'ясування істотних обставин справи та постановлення законного
рішення. Найпоширенішими факультативними підставами відкладення розгляду справи є неявка у судове засідання однієї зі сторін або ж будь-кого з інших осіб, що беруть участь у справі, які були повідомлені у встановленому порядку про час і місце судового засідання.
Відкладаючи розгляд справи, суд виносить ухвалу, зміст якої заноситься до протоколу судового засідання. Слід звернути особливу увагу, що згідно з ч. З ст. 176 ЦПК при відкладенні розгляду справи, коли в судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі, суд повинен допитати усіх свідків, що з'явилися. І лише у виняткових випадках (щоправда, ЦПК не містить визначення, який саме випадок є винятковим) за ухвалою суду свідків можна не допитувати, а викликати знову в нове судове засідання, на яке відкладений розгляд справи.
Другою формою затримки судового процесу є зупинення провадження у справі — тобто тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі в стадії судового розгляду при виникненні обставин, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення. Оскільки процесуальною формою стадії судового розгляду є судове засідання, то і питання про зупинення провадження у справі повинно розглядатися в судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі.
Перелік обставин, які є підставами для зупинення провадження у справі, викладено у статтях 221—222 ЦПК, і вони знову ж таки розподіляються на обов'язкові й факультативні. Так, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
Факультативне ж зупинення провадження у справі є можливим на прохання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також за власною ініціативою суду, але винятково у випадках, вказаних у ст. 222 ЦПК. Зокрема, провадження у справі може бути зупинено у разі тяжкого захворювання сторони (обов'язково підтвердженого документами лікувального закладу), розшуку відповідача, знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні та призначенні судом експертизи.
На відміну від переліку обставин для відкладення судового розгляду, перелік підстав як для обов'язкового, так і для факультативного зупинення провадження у справі є вичерпним і не може бути розширений судом. Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, воно відновлюється (ст. 226 ЦПК) й суд знову на загальних підставах викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання.
Зазвичай, судовий розгляд цивільних справ у судах першої інстанції завершується постановленням судового рішення, проте іноді, у передбачених законом випадках, провадження у справі може закінчитися й без постановлення судом рішення. Існує два способи такого завершення процесу — закриття провадження у справі й залишення заяви без розгляду.
Під закриттям провадження у справі мається на увазі його припинення без розгляду справи по суті й без можливості розгляду даної справи коли-небудь у майбутньому. Вичерпний перелік обставин, які є підставами для закриття провадження у справі, міститься у ст. 227 ЦПК — усі вони підтверджують неправомірність виникнення процесу й неправомірність його подальшого провадження (саме тому закриття провадження й виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи). Відповідно до вказаної правової норми суд закриває провадження у справі, якщо:
Як вже було зазначено, наведений перелік підстав закриття провадження у справі є вичерпним і суд не може його розширити. Між тим у судовій практиці є непоодинокі випадки, коли суд закриває провадження з інших, не передбачених законом підстав. Наприклад, суд м. Ужгорода закрив провадження у справі за позовом Д. про поновлення на роботі, посилаючись на те, що наказ про прийняття Д. на роботу було скасовано, а питання про прийняття на роботу судові непідвідомче. Судова колегія обласного суду погодилася з наведеними мотивами, зазначивши, крім цього, що оскільки наказ про звільнення Д. з роботи відсутній, то немає й спору між сторона^ ми. Звісно ж, у даному випадку жодної із законних підстав для закриття провадження у справі не було, про що й зазначила судова колегія в цивільних справах Верховного Суду, наголосивши, що якщо позивач вважав, що його права було порушено, то суд повинен був би вирішити спір по суті, а не закривати провадження у справі. На підставі наведеного судова колегія Верховного Суду всі ухвали у даній справі скасувала, а саму справу повернула до суду першої інстанції на новий розгляд по суті в іншому складі суддів. ["Бюлетень законодавства і юридичної практики України". — 1995. — № 3 (частина 2)].
Провадження у справі завершується без постановлення судового рішення і у разі залишення заяви без розгляду, але при цьому, на відміну від закриття провадження, зберігається можливість її нового розгляду у майбутньому — відповідно до ст. 230 ЦПК після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа вправі знову звернутися до суду в загальному порядку. Підстави для залишення позовної заяви без розгляду визначено у ст. 229 ЦПК, які умовно можна поділити на дві групи. До першої з них належать обставини, що свідчать про порушення встановленого законом порядку пред'явлення позову. Так, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано недієздатною особою або від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи, а також у разі, коли спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.
Друга група підстав залишення заяви без розгляду пов'язана з неявкою' позивача, який не з'явився в судове засідання за викликом суду або без поважних причин, або ж повторно (у такому випадку причини неявки не мають значення). Судова практика містить багато прикладів залишення заяви без розгляду з вказаних підстав. Наприклад, апеляційний суд Черкаської області залишив без розгляду позов В., оскільки позивачка та її представник Б. хоча і були заздалегідь та у передбаченому законом порядку повідомлені про час і місце розгляду справи та тричі викликані, в судове засідання жодного разу не з'явилися, незважаючи на те, що суд визнав явку В. потрібною для дачі особистих пояснень.
Позивачка у касаційній скарзі просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до іншого суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України (далі — судова палата ВСУ) зауважила, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 172 ЦПК у разі, коли суд визнає потрібним, щоб сторона, яка не з'явилася в судове засідання, дала особисті пояснення, він відкладає розгляд справи, а у випадку неявки в судове засідання позивача без поважних причин за викликом суду (ч. 3 ст. 172 ЦПК) або його повторної неявки за викликом суду незалежно від причин (п. 4 ст. 229 ЦПК), суд залишає заяву без розгляду. Як наголосила судова палата ВСУ, постановлена апеляційним судом області ухвала відповідає вимогам чинного ЦПК, доводи, наведені в касаційній скарзі, не містять підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга В. підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду — залишенню без зміни. ("Вісник Верховного Суду України". — 2004. — № 10).
Вищевказаний перелік підстав для залишення судом заяви без розгляду, як і перелік підстав для закриття провадження у справі, є вичерпним й розширеному тлумаченню не підлягає. Суд же, залишаючи заяву без розгляду, постановляє про це відповідну ухвалу, яка може бути оскаржена сторонами та опротестована прокурором у касаційному порядку.