Згідно з Сімейним кодексом (далі — СК), що набрав чинності 1 січня 2004 року, сімейні відносини можуть бути врегульовані домовленістю (договором) між їх учасниками в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 92 СК укласти шлюбний договір можна не лише до реєстрації шлюбу, а й після неї. Право на укладання шлюбного договору надається як подружжю, так і особам, що ще не одружилися, але подали заяву про реєстрацію шлюбу до відділу РАЦСу. За ст. 95 СК шлюбний договір починає діяти від дня його нотаріального посвідчення (якщо договір укладається подружжям) або набирає чинності у день реєстрації шлюбу.
Шлюбним договором можуть бути врегульовані майнові відносини між подружжям, визначені їхні майнові права та обов'язки та майнові права та обов'язки подружжя як батьків як на час перебування у шлюбі, так і випадку його розірвання.
У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу (весільні подарунки). Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК, за яким воно вважається спільною власністю подружжя і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна; у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється до житлового приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони можуть домовитися в шлюбному договорі про порядок користування житлом, а також домовитися про звільнення житлового приміщення тим, хто вселився, в разі розірвання шлюбу з ниплатою грошової компенсації або без неї. Сторони також можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
Одразу ж у шлюбному договорі можна передбачити можливість та умови надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена, можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Відповідно до ст. 96 СК у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків, причому дія договору або окремих його умов може бути передбачена і після припинення шліббу.
Шлюбний договір та зміни до нього посвідчуються нотаріально. Нотаріус також може припинити дію шлюбного договору в разі подання подружжям заяви про відмову від нього.
Шлюбний договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за рішенням суду, якщо того вимагають інтереси одного з подружжя, дітей або за наявності передбачених цивільним законодавством підстав.
Шлюбний договір регулює досить великий обсяг відносин між подружжям, крім особистих відносин між подружжям та дітьми. До того ж шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені законодавством, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Відносини з приводу передачі у власність одному з подружжя нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації, також не є предметом регулювання шлюбного договору.
Відповідно до ст. 94 СК шлюбний договір укладається у письмовій формі і в обов'язковому порядку нотаріально посвід-чується згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 03.03.2004 р. № 20/5.