Порядком № 275 визначено повний перелік підстав, з урахуванням яких може здійснюватися погашення виданих податкових векселів, а саме:
Інших підстав для зменшення при погашенні суми податкового зобов'язання з акцизного збору, визначеного у податковому векселі, не передбачено.
Відповідно до Порядку № 275 сума акцизного збору, зазначена в податковому векселі, погашається на суму фактичних втрат спирту етилового у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених у встановленому порядку. Загальні втрати спирту на виробництві згідно з Порядком № 275 складаються із втрат спирту у процесі транспортування, у спиртосховищі під час зберігання та переміщення, під час виробництва та зберігання готової продукції. Якщо фактичні втрати спирту перевищують встановлені норми, то для погашення векселя можуть прийматися тільки нормативні втрати спирту. Порядком № 275 не передбачено врахування невиправного браку як при видачі, так і при погашенні податкових векселів з акцизного збору.
Що таке втрати спирту при виробництві лікеро-горілчаної продукції? Згідно з Інструкцією № 25 — це виробничі втрати з моменту отримання спирту із спиртосховища (складу) у виробництво до передачі готової продукції на склад з урахуванням спиртовмісних залишків у виробництві та пробах, взятих на аналіз у лабораторію. Норми втрат є гранично допустимими й застосовуються тільки у разі фактичної нестачі спирту або лікеро-горілчаної продукції при транспортуванні, зберіганні та виробництві. Списання спирту або лікеро-горілчаної продукції за цими нормами втрат до встановлення фактичних втрат забороняється. Проте невиправний брак — це спиртовмісні залишки, які фактично є в наявності на підприємстві, а не втрати чи нестача спирту. Невиправний брак не нормується, обліковується окремо. До того ж тільки при випарюванні самого невиправного браку на лікеро-горілчаних заводах можуть бути втрати спирту, на які встановлено окремі норми (розділ сімнадцятий наказу № 30). Крім цього, Інструкцією № 69 визначено, що за результатами інвентаризації виявляється фактична наявність товарно-матеріальних цінностей. Лишки або нестача цінностей установлюються шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. Тобто невиправний брак, як спиртовмісні залишки, а не нестача цінностей, буде в наявності та обліковуватися на підприємстві. Такий брак є результатом самостійної господарської діяльності підприємства.
Робочі інвентаризаційні комісії разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку. При регулюванні інвентаризаційних різниць у разі, коли при заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб. Якщо конкретних винуватців пересортиці не встановлено, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону № 481/95-ВР за незабезпечення виходу продукції суб'єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір у розмірі, ви-
значеному законом. Наприклад, забраковані пляшки лікеро-горілчаної продукції можуть зливати у во-ронку для виправного браку, а забруднені напої зливати у воронку для невиправного браку, а далі у збірник невиправного браку (Технологічний регламент на виробництво горілок та лікеро-горілчаних напоїв, затверджений Держхарчопромом України 19.12.96 р.).
Цією ж статтею Закону № 481/95-ВР встановлено, що за понаднормативні втрати спирту та алкогольних напоїв суб'єкти підприємницької діяльності також сплачують акцизний збір. У разі встановлення фактичних втрат (нестачі) лікеро-горілчаної продукції, які перевищують гранично допустимі норми, з кількості втраченої продукції, невиправданої нормами, має сплачуватися акцизний збір. Фактичні втрати складаються з різниці між залишком за бухгалтерськими даними та фактичними залишками, встановленими інвентаризацією.
Щодо подання уточнюючого розрахунку акцизного збору та зменшення податкових зобов'язань у разі невиправного браку, то відповідно до п. 17.2 ст. 1 7 Закону № 2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
Крім цього, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 1 5 Закону № 2181-ІІІ) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такого розрахунку, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено (п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).
Якщо підприємство — виробник лікеро-горілчаної продукції у зв'язку з допущеним невиправним браком подає уточнюючий розрахунок акцизного збору, або здійснює коригування в розрахунку акцизного збору і зменшує собі податкове зобов'язання з акцизного збору у поточному або наступному звітному періоді, то він це робить не відповідно до вимог Закону № 2181-ІІІ та Положення № ІІІ, тобто не за фактом заниження податкового зобов'язання з акцизного збору, а за наслідками своєї господарської діяльності, які призвели до невиправного браку. Крім цього, подання такого уточнюючого розрахунку акцизного збору, або зменшення нових податкових зобов'язань з акцизного збору у поточному або наступному звітному періоді на допущений невиправний брак не можна вважати уточненням (зменшенням податкових зобов'язань) за результатами виявлення платником помилок у показниках раніше поданих розрахунках акцизного збору, оскільки невиправний брак — це результат власної господарської діяльності підприємства, а не помилка.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Статтею 1 7 Господарського кодексу встановлено, що податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Таким чином, зменшення податкових зобов'язань з акцизного збору з лікеро-горілчаної продукції у зв'язку з допущеним підприємством невиправним браком є неправомірним. Після ректифікації на спиртозаводі невиправного браку лікеро-горілчане підприємство після отримання спирту (спирт отримується без сплати акцизного збору в ціні спирту) протягом трьох днів повинно видати новий авальо-ваний банком податковий вексель з акцизного збору згідно з вимогами п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР та Порядку № 275. Сума акцизного збору, зазначена в такому податковому векселі, може погашатися на суму фактичних втрат спирту етилового у процесі виробництва готової продукції в межах установлених норм, а не на наявні спиртовмісні залишки (невиправний брак).
Вищезазначене в аналогічному порядку стосується випадків, коли виробник лікеро-горілчаної продукції при отриманні спирту не видає податковий вексель.
Відповідно до пп. 3.3 п. 3 Порядку № 145 на повернення невиправного браку лікеро-горілчаними підприємствами безпосередньо виробникам спирту оформляється наряд.
У разі отримання суб'єктами підприємницької діяльності спирту етилового, призначеного для переробки на алкогольну продукцію, такі платники протягом трьох днів після отримання спирту зобов'язані видати податковому органу податковий вексель, авальова-ний банком, який підтверджує зобов'язання платника податку у термін до 90 календарних днів, починаючи від дня видачі векселя, сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції (п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР та Порядок № 275).
Згідно з абзацом третім п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР податковий вексель може не видаватися підприємством тільки за однієї умови — повної сплати акцизного збору, яку можна здійснити як до отримання спирту, так і протягом трьох днів після отримання спирту.
Якщо вексель не видано у зв'язку з повною сплатою акцизного збору до отримання спирту чи протягом трьох днів після його отримання, у графі 14 розрахунку акцизного збору (додаток 3 до Положення № 111) вказується сума акцизного збору, яка підлягає сплаті у звітному місяці й не підтверджується виданим податковим векселем на сплату цієї суми до бюджету
Сплачена підприємством до бюджету сума акцизного збору є не просто попередньою сплатою суми акцизного збору, а вважається сплатою суми податкового зобов'язання з акцизного збору на горілку, яке виникає в тому звітному місяці, в якому підприємство фактично отримує спирт для виробництва цієї горілки. Виходячи зі сплати такої суми податкового зобов'язання з акцизного збору до бюджету та відповідно до заявки-розрахунку на купівлю марок акцизного збору підприємство отримало акцизні марки, якими промаркувало горілку й реалізувало її покупцю. Підприємство здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів несе відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати акцизного збору до бюджету (ст. 7 Декрету № 18-92 та ст. 8 Закону № 329/95-ВР). За ст. 17 Господарського кодексу податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності. Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону № 2181 -III у будь-яких випадках, коли платник податків відповідно до законів з питань оподаткування уповноважений утримувати акцизний збір, сума такого збору вважається бюджетним фондом, який належить державі.
Декретом № 18-92. відповідно до якого визначаються об'єкти оподаткування акцизним збором, Законом № 329/95-BR який є спеціальним законом, що визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору з алкогольних напоїв, а також Законом № 2181-ІИ та Положенням № 567 у випадках повернення з торгівлі раніше реалізованої горілки не передбачено як відшкодування акцизного збору, що був раніше сплачений до бюджету як сума податкового зобов'язання з акцизного збору з горілки, так і зарахування цього акцизного збору у сплату іншого податкового зобов'язання з акцизного збору з горілки. Законом № 329/95-ВР (пункти 5 та 17 ст. 7), Законом № 2181-111 та Положенням № 567 (пункти 25 — ЗО) передбачено перелік випадків, на підставі яких може бути здійснено відшкодування (повернення платнику) або зарахування в рахунок майбутнього платежу з акцизного збору сплачених до бюджету сум акцизного збору. Щодо марок акцизного збору, то їх продаж для маркування горілки може здійснюватися згідно з вимогами Закону № 329/95-ВР та Порядку № 275 в рахунок сплати податкового зобов'язання з акцизного збору з цієї горілки.
Податковий вексеяь підтверджує безумовне грошове податкове зобов'язання з акцизного збору платника і відстрочує його сплату до бюджету на термін до 90 календарних днів від дня отримання спирту. Законом № 329/95-ВР (абзац третій п. 20 ст. 7) передбачено, що податковий вексель може не видаватися підприємством тільки за однієї умови — повної сплати акцизного збору, яку можна здійснити як до отримання спирту, так і протягом трьох днів після отримання спирту. Оскільки згідно з абзацем першим п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР податковий вексель підтверджує зобов'язання платника сплатити суму акцизного збору, яка розраховується за ставками акцизного збору для тієї продукції, що виготовляється зі спирту, який уже фактично отримано платником, то податковий вексель може не видаватися при повній сплаті платником акцизного збору, розрахованого за ставками для продукції, що виготовляється зі спирту, який фактично отримано платником (абзац третій п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР). У разі коли платник не видає вексель при повній сплаті акцизного збору, розрахованого за ставками для продукції, для виробництва якої ще не отримано спирт, то підприємство фактично має наміри здійснювати виробництво і здійснює попередню сплату акцизного збору, оскільки в контексті Закону № 329/95-ВР йдеться не про будь-який податковий вексель, а про податковий вексель, який підтверджує зобов'язання зі сплати акцизного збору з тієї продукції, для виробництва якої вже фактично отримано спирт.
У виробника лікеро-горілчаної продукції, який не видав податковий вексель і не сплатив у повному обсязі суму акцизного збору до отримання спирту чи протягом трьох днів після його отримання, або після отримання спирту не видав вексель і сплачував потім акцизний збір частково, або не авалював виданий податковий вексель (використання неава-льованих податкових векселів заборонено п. 8 Порядку № 275), податкове зобов'язання з акцизного збору виникає у тому звітному податковому періоді (місяці), в якому він фактично отримав спирт етиловий. Платник акцизного збору повинен відобразити таке податкове зобов'язання з акцизного збору в розрахунку акцизного збору, який він подає за цей звітний місяць до 20 числа наступного місяця і яким узгоджується податкове зобов'язання з акцизного збору, яке виникло.
У випадках невидачі податкового векселя і несплати в повному обсязі суми акцизного збору до отримання спирту чи протягом трьох днів після його отримання, або у випадку невидачі податкового векселя після отримання спирту і наступної сплати акцизного збору частинами, або у випадку неава-лювання виданого податкового векселя, продаж марок акцизного збору може здійснюватися згідно з вимогами Порядку № 275 в рахунок сплати податкового зобов'язання з акцизного збору, яке виникає у тому періоді, в якому платник фактично отримує спирт. До фактичного отримання спирту у платника буде в наявності сплата акцизного збору без виникнення податкових зобов'язань з акцизного збору.
Згідно з розділом дев'ятим Інструкції № 37 облік сум переплати по платежах, які на певну дату надійшли понад податкові зобов'язання, визначені як безпосередньо у податковій звітності платника, так і по інших документах, здійснюється податковим органом в особових рахунках платників у графі «Переплата». Облік надміру сплачених платежів, що надійшли понад податкові зобов'язання за звітний період з додержанням термінів сплати, передбачених законом, здійснюється податковим органом в особових рахунках платників у графі «Надміру сплачені платежі». Облік попередньо сплачених платежів, які сплачуються до настання терміну погашення податкового зобов'язання, встановленого податковим законодавством, здійснюється податковим органом в особових рахунках платників у графі «Попередня сплата». Суми переплати, надміру або попередньо сплачені, обліковуються в особових рахунках платників за окремими кодами операцій.
Оскільки підприємство-виробникдля виготовлення лікеро-горілчаних виробів, що підлягають маркуванню акцизними марками, повинно отримувати спирт етиловий, а у разі отримання спирту воно зобов'язано або видати податковий вексель, або може повністю сплатити акцизний збір до бюджету, то незалежно від того, який механізм розрахунків з бюджетом у кожному конкретному випадку отримання спирту вибере підприємство, воно повинно узгоджувати свої податкові зобов'язання з акцизного збору шляхом подання до податкового органу розрахунку акцизного збору згідно з додатком 3 до Положення № 111.
У випадках невидачі податкового векселя і несплати в повному обсязі суми акцизного збору до отримання спирту чи протягом трьох днів після його отримання, або у випадку невидачі податкового векселя після отримання спирту і наступної сплати акцизного збору частинами, або у випадку неавалювання виданого податкового векселя платник за певний звітний місяць, в якому отримано спирт, у графі 14 розрахунку акцизного збору (додаток З до Положення № 111) вказує суму акцизного збору, яка підлягає сплаті у цьому звітному місяці і не підтверджується виданим податковим векселем на сплату цієї суми до бюджету. Тобто у графі 14 розрахунку зазначатиметься податкове зобов'язання з акцизного збору, розрахованого за ставками для готової лікеро-горілчаної продукції, для виготовлення якої фактично отримано спирт етиловий.
Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до Закону № 2181-ІІІ здійснюється у порядку, передбаченому ст. 14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань.
Платник податків, який звертається до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань з акцизного збору, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання. .
Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення визначені тільки для податкових зобов'язань платника, а не для його податкового боргу (підпункти 14.2.1 та 14.2.2 п. 14.2 ст. 14 Закону № 2181-ІІІ).
Розстрочення (відстрочення) надається окремо по кожному платежу на умовах податкового кредиту під проценти, розмір яких визначається із розрахунку 120% річних облікової ставки Нацбанку України. Договір про розстрочення (відстрочення) укладається з платником податків податковим органом після прийняття або отримання останнім рішення про розстрочення (відстрочення).
Для розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань платник податків звертається до підрозділу стягнення боргу податкового органу за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов'язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити (відстрочити), а також термін розстрочення (відстрочення). До заяви додається економічне обгрунтування.
Розстрочення (відстрочення) податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюється виключно на умовах, передбачених мировою угодою. Порядок проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу платників податків на підставі укладеної мирової угоди у справі про банкрутство визначено Порядком № 600.
Тобто термін погашення податкових зобов'язань з акцизного збору, які визначені у податкових векселях з акцизного збору, може бути перенесено на більш пізній термін відповідно до прийнятих рішень про надання відстрочок (розстрочок) зі сплати сум акцизного збору, визначених у цих векселях, на умовах податкового кредиту в межах чи поза межами бюджетного року за Порядком № 378 або згідно з Порядком № 600.
Якщо виробник — платник акцизного збору узгодив податкові зобов'язання з акцизного збору, які визначені у податкових векселях, шляхом подання розрахунку акцизного збору за той звітний місяць, в якому наступили терміни погашення цих векселів, і протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання такого розрахунку, не сплатив до бюджету відповідні суми податкових зобов'язань з акцизного збору, то ці суми вже будуть нараховані у картці особового рахунку платника як його податковий борг з акцизного збору, які не підлягатимуть розстроченню (відстроченню). Згідно із Законом № 2181-ІІІ податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно штрафні санкції та пеня мають нараховуватися після закінчення 10 календарних днів, наступних за 20 календарним числом місяця, в якому подано розрахунок акцизного збору, що узгоджує суму податкового зобов'язання з акцизного збору, визначену в податковому векселі, незалежно від того, на який день припаде граничний строк подання самого розрахунку акцизного збору.
Згідно з п. 17 Порядку № 275 продаж акцизних марок здійснюється лише виходячи з розрахунку суми акцизного збору, фактично сплаченої до бюджету в рахунок погашення виданих податкових векселів. Враховуючи це, надання відстрочок (розстрочок) зі сплати сум акцизного збору не змінює умов погашення векселів з акцизного збору та видачі акцизних марок. Такі марки можуть продаватися виробникам горілки та лікеро-горілчаних виробів лише за умови фактичної сплати ними до бюджету . сум акцизного збору (сплати розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань з акцизного збору) в рахунок погашення виданих податкових векселів.
Статтею 2 Закону № 481/95-ВР встановлено, що виробництво спирту коньячного може здійснюватися на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми власності, які станом на 1 січня 2001 р. мали відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Щодо спирту коньячного, який вироблено державним підприємством, то чинним законодавством не встановлено обмежень щодо реалізації його іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Відповідно до пп. «в» п. 2 ст. З Закону № 329/95-ВР вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не є об'єктом оподаткування акцизним збором. Пунктом 6.8 Положення № 111 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності, що при-дбаває підакцизні товари (крім спирту етилового), які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і відповідно до законодавства не підлягають обкладанню акцизним збором, повинен обов'язково мати довідку податкового органу за місцем реєстрації за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення. Один примірник довідки надається цим підприємством суб'єктам підприємницької діяльності, у яких отримано підакцизні товари (сировину) без акцизного збору, для подання останніми податковому органу до розшифровок неоподатковуваних оборотів розрахунку акцизного збору. Довідка підтверджує право суб'єкта-вироб-ника на отримання підакцизних товарів (сировини) без акцизного збору для виробництва з них у межах України інших підакцизних товарів.
Таким чином, підприємство — виробник шампанського як підакцизної продукції може отримати довідку (форма у додатку 5 до Положення № 111), якщо воно придбаває коньячний спирт з метою використання його безпосередньо у виробництві шампанського. Виробник такого шампанського повинен мати ліцензію на право його виробництва (у додатку до якої має бути зазначено конкретну назву шампанського, у виробництві якого використовується коньячний спирт), а також саме виробництво шампанського з використанням коньячного спирту повинно здійснюватися відповідно до чинної нормативної документації із стандартизації (стандартів, технічних умов) і технологічної документації (технологічних інструкцій) на це шампанське. Спирт коньячний, отриманий витримкою коньячного спирту (молодого) в дубовій тарі не менше п'яти років, може використовуватися при виготовленні «советского шампанского и игристьіх вин» згідно з ТУ 10.04.05.44-89 «Спирт коньячньїй для советского шампанского и игристьіх вин».
Враховуючи викладене та вимоги частини сьомої ст. 3 Закону № 178/96-ВР та п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР, при реалізації спирту коньячного не передбачено видання податкових векселів з акцизного збору.
Імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом коньячним може здійснюватися за наявності ліцензій лише спеціалізованими коньячними підприємствами, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку (ст. 15 Закону № 481/95-ВР). Перелік зазначених підприємств, які мають право здійснювати імпорт та оптову торгівлю спиртом коньячним за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 89 00, затверджено постановою № 1726.
Пунктом «а» ст. З Декрету № 18-92 встановлено, що обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) для виробництва підакцизних товарів (продукції) не є об'єктом оподаткування акцизним збором. Також відповідно до пп. «в» п. 2 ст. З Закону № 329/95-ВР вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не є об'єктом оподаткування акцизним збором. Підприємство — виробник алкогольних напоїв може отримати довідку за формою, наведеною в додатку 5 до Положення № 111, якщо воно придбаває коньячний спирт для використання його безпосередньо у виробництві готових алкогольних напоїв (настойок чи настоянок). Виробництво таких алкогольних напоїв повинно засвідчуватися, по-перше, ліцензією на право виробництва алкогольних напоїв (у додатку до якої мають бути зазначені конкретні назви відповідних настойок (настоянок), у виробництві яких використовується коньячний спирт), по-друге, затвердженою і діючою в Україні нормативною документацією із стандартизації і технологічною документацією на ці напої, згідно з якою дозволяється використовувати коньячний спирт у їх виготовленні.
Щодо імпортних коньячних спиртів, то на ці спирти Державним департаментом продовольства (на заміну Тимчасових технічних вимог на імпортні коньячні спирти, затверджених Укрсадвинпромом від 05.05.98 р.) затверджено Тимчасові технічні вимоги (чинні з 26.03.2003 p.). Ці Технічні вимоги поширюються на імпортні коньячні спирти віком до п'яти років і більше, отримані в результаті перегонки здорових коньячних виноматеріалів та призначені для виготовлення ординарних коньяків. Коньячні спирти поставляються в дубових бочках, в цистернах із нержавіючої сталі чи емальованих резервуарах, установлених на всіх видах транспортних засобів. На кожну відвантажену партію постачальник має видавати сертифікат якості.
Законом № 481/95-ВР встановлено, що експорт алкогольних напоїв може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензій. Для здійснення експорту алкогольних напоїв виробнику цих напоїв необхідно отримати окрему ліцензію на право їх експорту.
Підприємство — виробник алкогольних напоїв може продати їх іншому суб'єкту підприємницької діяльності, але в цьому випадку вони повинні бути марковані акцизними марками, а ціна їх реалізації повинна включати акцизний збір. Якщо експортер купуватиме у виробника алкогольні напої, то така операція згідно з п. «а» ст. З Декрету № 18-92 є об'єктом оподаткування акцизним збором на загальних підставах, а ст. 7 Закону № 329/95-ВР виробнику заборонено реалізовувати ці напої на території України без акцизних марок. У подальшому відповідно до п. 24 Положення № 567 та п. З Положення № 849/95 алкогольні напої, обклеєні вітчизняними марками акцизного збору, експортер уже не зможе реалізувати на експорт. Крім того, алкогольні напої, марковані з відхиленням від вимог вищезазначених положень, розглядаються як немарковані.
У випадку коли у підприємства — виробника вина та виноматеріалів немає ліцензії на право їх експорту, реалізувати цю продукцію на експорт таке підприємство може на підставі тих цивільно-правових договорів, які не передбачають переходу права власності на продукцію до суб'єкта господарювання, який надає послугу з реалізації алкогольної продукції і має ліцензію на право її експорту. Експортер може здійснювати експорт алкогольних напоїв на підставі, наприклад, договору комісії з виробником цих напоїв, який не передбачає переходу права власності на ці напої до експортера.
Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. За договором комісії комісіонер може за дорученням комітента за винагороду вчинити угоду від свого імені за рахунок комітента (ст. 395 Цивільного кодексу). Майно, яке надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього (ст. 398 Цивільного кодексу). При здійсненні операції з реалізації продукції за договором комісії комісіонер надає відповідну послугу, вартість якої компенсується комітентом і не купує цю продукцію, тобто не набуває статусу власника продукції, яка реалізується.
Митне оформлення алкогольних напоїв, виготовлених для експорту, проводиться митними органами лише за місцем їх виробництва (п. 4 Положення № 849/95).
Існують особливості при заповненні ВМД у разі здійснення експорту за договорами комісії. Згідно з діючим порядком декларування товарів за договорами комісії, у тому числі митного оформлення експорту алкогольних напоїв, комісіонер, який має повноваження на експорт товару, що підпадає під режим ліцензування, може експортувати відповідно до зовнішньоекономічного договору (стороною якого він є) товар, що належить комітенту.
Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом № 307, яка визначає загальний порядок заповнення граф ВМД, передбачено, що декларант повинен заповнювати графи ВМД відповідно до конкретного митного режиму. У графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначаються відомості про резидента України, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера — при митному оформленні товарів за договором комісії, повіреного (агента) — при митному оформленні за договором доручення (агентським договором). Порядком № 380 передбачено, що при заповненні граф ВМД відповідно до митного режиму експорту у графі 2 «Відправник/Експортер» зазначаються відомості про відправника згідно з товаротранспортними документами, а при митному оформленні товарів за посередницькими договорами (контрактами) у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див. на звороті», а на зворотному боці ВМД наводяться відомості про відправника товарів.
Документальним підтвердженням здійснення експортної операції з алкогольною продукцією та правомірності користування підприємством-виробни-ком пільгою з акцизного збору є довідка установи банку про надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок платника та оригінал п'ятого аркуша («Примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є "її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої алкогольної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
Відповідно до Положення № 849/95 документальне підтвердження здійснення експортної операції обов'язково додається платником акцизного збору — виробником алкогольних напоїв до розрахунку акцизного збору, який він повинен подати податковому органу не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, разом із розшифровкою оборотів, які не підлягають оподаткуванню.
При цьому згідно з Порядком № 163/121 підставою для експортного (бюджетного) відшкодування ПДВ платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами й оригінал п'ятого основного аркуша («Примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) із записом митного органу «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» і зазначенням дати фактичного вивезення.
Платники акцизного збору на алкогольні напої визначені ст. 2 Закону № 329/95-ВР. Серед цих платників — суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв. Банківські установи не входять до складу платників акцизного збору на алкогольні напої.
Декретом № 18-92 (ст. 1) визначено, що акцизний збір — це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Відповідно до ст. З Декрету № 18-92 обороти з реалізації вироблених в Україні алкогольних напоїв шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковоюїх оплатою, а також обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, для промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів) та для своїх працівників є об'єктом оподаткування акцизним збором.
Статтею 20 Закону № 2654-ХІІ передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (господарського або третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше 50% акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або господарського суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено Законом № 2654-ХІІ чи договором.
Відповідно до пп. 7.9.5 п. 7.9 а. 7 Закону № 334/94-ВР відчуження об'єкта застави для заставодавця (підпри-ємство-виробник) прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а якщо об'єкт застави відчужується у власність заставо-держателя (банк) в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження. Тобто у випадку відчуження при виконавчому проваджені коньяків та вин підприємства-виробника як боржника-заставодавця у власність заставодержателя (в рахунок погашення заборгованості перед ним) у підприємства-виробника коньяків та вин виникає об'єкт оподаткування акцизним збором згідно зі ст. З Декрету № 18-92.
Підприємства — виробники коньяків та сухих вин сплачують акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації (п. 4 ст. 7 Закону № 329/95-ВР), а підприємства - виробники кріплених вин сплачують акцизний збір не за фактом реалізації, а при придбанні марок акцизного збору на суму, розраховану зі ставок акцизного збору на готове вино, вироблене з виноматеріалів, які виготовлені зі спирту (п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВРІ Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками акцизного збору (ст. 6 Закону № 329/95-ВР).
Підтвердженням сплати акцизного збору є наявність на алкогольних напоях марок акцизного збору, які відповідно до п. 7 Положення № 849/95 повинні використовуватися виробниками алкогольних напоїв безпосередньо в процесі виробництва.
Таким чином, ціна вироблених підприємством коньяків та вин, які згідно з договором застави стали заставним майном, повинна визначатися з урахуванням акцизного збору. Відповідно до ст. 57 Закону № 606-XIV оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Реалізація коньяків через оптову та роздрібну торговельну мережу може здійснюватися відповідно до вимог Закону № 481/95-ВР та постанови № 700 за цінами, не нижчими за встановлені мінімальні ціни.
Реалізація майна, на яке звернено стягнення, регламентована ст. 61 Закону № 606-XIV. Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій ст. 55 Закону № 606-XIV, здійснюється спеціалізованими торговельними організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
У будь-якому випадку підприємство — виробник коньяків та вин як платник акцизного збору повинно подати до податкового органу розрахунок акцизного збору за той звітний період, в якому відбулося відчуження його готової продукції (п. 4.8 Положення № 111).
При відчуженні коньяків та вин підприємства-виробника при виконавчому провадженні як сукупності дій з примусового виконання рішень судів (інших органів) платник акцизного збору — виробник цієї продукції не звільняється від відповідальності за правильність обчислення і своєчасність сплати акцизного збору до бюджету та не змінюється об'єкт оподаткування акцизним збором.
Відповідно до п. 20 ст. 7 Закону № 329/95-ВР та п. 6.4 Положення № 111 підприємства вторинного виноробства сплачують акцизний збір при придбанні акцизних марок на суму, розраховану зі ставок акцизного збору на готову продукцію, вироблену з виноградних, плодових та інших виноматері-алів і сусла з використанням спирту етилового.
Об'єктами оподаткування акцизним збором згідно зі ст. З Декрету № 18-92 є обороти з реалізації вироблених в Україні вин шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції1) або з частковою їх оплатою, а також обороти з реалізації (передачі) вин для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників. Статтею 4 Декрету № 18-92 встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:
Платник акцизного збору — виробник кріплених вин в розрахунку акцизного збору (додаток 1 до Положення № 111) у графі 13 «Сума податкового зобов'язання підлягає сплаті до бюджету, грн.» вказує суму акцизного збору, яка обчислена виходячи із фактичних обсягів реалізації продукції. Такий розрахунок повинен подаватися платником за звітний місяць, в якому податкове зобов'язання з продажу кріпленого вина виникло за першою з подій, а не за фактом сплати акцизного збору при придбанні акцизних марок для маркування кріплених вин.
Підакцизними товарами (продукцією) є товари (продукція), на які встановлено ставки акцизного збору законами України. Законом № 178/96-ВР визначено повний і конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за УКТ ЗЕД.
За чинним законодавством єдиним і виключним критерієм віднесення товарів (продукції) до алкогольних напоїв є вміст спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць у продуктах, що одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів та які відносяться до товарних груп ГС (УКТ ЗЕД) під кодами 22 04,22 05,22 06,22 08.
Виноматеріали як алкогольні напої згідно із Законом № 178/96-ВР включено до переліку підакцизних товарів. Ставки акцизного збору встановлено цим Законом на виноматеріали залежно, по-перше, від сировинного походження (виноградні чи плодово-ягідні), по-друге, від напряму використання виноградних ви-номатеріалів (для посередницьких організацій, населення чи для вторинного виноградного виноробства).
На виноматеріали виноградні Законом № 178/96-ВР затверджено такі ставки акцизного збору у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції):
При цьому слід звернути увагу на те, що ставку в розмірі 1 грн. за 1 л встановлено на виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, що використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, без конкретизації коду, до якого відносяться такі виноматеріали.
Об'єкти оподаткування акцизним збором алкогольних напоїв, у тому числі виноматеріалів, визначені ст. З Декрету № 18-92. Відповідно до п. «б» ст. З Декрету № 18-92 не є об'єктом оподаткування акцизним збором обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. Статтею 3 Закону № 329/95-ВР також встановлено, що вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не підлягають обкладанню акцизним збором. Таким чином, у разі здійснення операцій з підакцизними товарами (продукцією) не може змінюватися їх статус як підакцизних товарів, оскільки ставки акцизного збору на них встановлено законом, а можуть змінюватися лише умови (напрям використання), за яких вони підлягають або не підлягають обкладанню акцизним збором. Якщо виноматеріали, на які Законом № 178/96-ВР встановлено ставки акцизного збору, реалізуються для подальшого виробництва з них вин, то ці виноматеріали не перестають бути підакцизними, а лише акцизний збір з них за цих умов (враховуючи норму пп. «в» п. 2 ст. З Закону № 329/95-ВР) не справляється до бюджету. А якщо ці самі виноматеріали реалізуються посередницьким організаціям чи населенню, то вони підлягають оподаткуванню і акцизний збір з них справляється за ставкою 1 грн. за 1 л.
Статтею 3 Закону № 481/95-ВР встановлено, що одночасно з видачею ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв суб'єкту підприємницької діяльності видається додаток до ліцензії, який містить перелік видів алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт підприємницької діяльності. Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта підприємницької діяльності та визначеного Законом № 481/95-ВР порядку.
Додаток до ліцензії, що містить перелік видів алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт підприємницької діяльності, є невід'ємною складовою частиною самої ліцензії. Такий додаток конкретизує, на які саме види алкогольних напоїв поширюється право на виробництво алкогольних напоїв, яке засвідчене виданою суб'єкту підприємницької діяльності ліцензією. Виробництво алкогольного напою, не внесеного в додаток до ліцензії, є виробництвом цього алкогольного напою без ліцензії, оскільки право на виробництво алкогольного напою, засвідчене виданою ліцензією, поширюється на виробництво конкретних видів алкогольних напоїв, які містяться в додатку до ліцензії.
Таким чином, у разі виробництва алкогольних напоїв, не внесених у додаток до ліцензії, відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 200% вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8500 грн.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля — це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Підприємство-виробник у межах обсягів власного виробництва може реалізовувати алкогольні напої через оптову мережу без ліцензії на право оптової торгівлі цими напоями.
Усі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить Закону № 481/95-BР
У статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено перелік підстав для анулювання ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Такої підстави для анулювання ліцензії, як реалізація алкогольних напоїв підприємством оптової торгівлі іншому суб'єкту підприємницької діяльності, яке не має ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі, цією статтею не передбачено. За це також не передбачено фінансової санкції у вигляді штрафу згідно зі ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
Разом з тим необхідно враховувати таку обмежувальну регламентацію при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями, а також у разі придбання цих напоїв суб'єктом підприємницької діяльності, який не має ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі.
По-перше, реалізація алкогольних напоїв через оптову мережу може здійснюватися відповідно до вимог Закону № 481/95-ВР та постанови № 700 за цінами, не меншими за встановлені мінімальні ціни, а також з податковими накладними (Законом № 168/97-ВР визначено порядок нарахування податку на додану вартість на всіх етапах продажу товарів, який'додається до ціни та в податкових накладних повинен вказуватися окремою сумою). Реалізація суб'єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв через оптову мережу іншому суб'єкту підприємницької діяльності, який не має ліцензії' на право оптової чи роздрібної торгівлі, за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптові, це є порушенням, за яке за ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовуються фінансові санкції" у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 грн.
По-друге, згідно з Порядком № 283 переміщуватися алкогольні напої можуть лише у супроводі товаротранспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, а ці накладні видаються лише суб'єктам підприємницької діяльності, які мають відповідні ліцензії на виробництво та торгівлю зазначеною продукцією.
По-третє, зберігатися алкогольні напоїв можуть лише в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного реєстру (незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру) (ст. 15 Закону № 481/95-ВР та Порядок № 251). У разі якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який не має ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі, але придбав алкогольні напої, зберігатиме їх у місці, не внесеному до Єдиного реєстру, то згідно зі ст. 17 Закону № 481/95-ВР застосовується штраф у розмірі 100% вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. До того ж, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який не має ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі, придбав алкогольні напої, то подальші операції з цими напоями, які передбачають передачу прав власності на них, вважатимуться продажем (реалізацією). Продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (закони № 334/94-BR № 168/97-ВР). У разі продажу за плату або компенсацію, а також у разі продажу шляхом розповсюдження алкогольних напоїв з безоплатним їх наданням споживачеві право власності на такі напої переходить до споживача і з'являється фінансовий результат підприємства, який свідчить про здійснення звичайної діяльності. А якщо такі операції будуть здійснені без наявності ліцензії на право оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями, то застосовується штраф у розмірі 200% вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.
Крім цього, торгівлю алкогольними напоями вроздріб підприємство може здійснювати на підставі ліцензії, виданої на кожне місце, де підприємство торгує. Відповідно до п. 26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. У разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями в обов'язковому порядку мають застосовуватися встановлені на них мінімальні роздрібні ціни.
У цьому аспекті слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 8 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єкту господарської діяльності, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, забороняється приймати для продажу та зберігання алкогольні напої від юридичних і фізичних осіб, які не мають ліцензії' на виробництво або на право імпорту чи оптової торгівлі алкогольними напоями.
Підунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до валових витрат платника податку включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля визначена як діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування. Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (закони № 334/94-BR № 168/97-ВР).
У разі продажу за плату або компенсацію, а також і у разі продажу шляхом розповсюдження алкогольних напоїв з безоплатним їх наданням споживачеві, право власності на такі напої переходить до споживача і з'являється фінансовий результат підприємства, який свідчить про здійснення звичайної діяльності. А якщо такі операції будуть здійснені без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, то застосовується штраф у розмірі 200% вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн. (згідно зі ст. 17 Закону № 481/95-ВР).
Відповідно до п. 26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. Реалізовуватися алкогольні напої повинні за цінами, що не нижчі за встановлені на них мінімальні ціни (постанова № 700).
Щодо продажу алкогольних напоїв на розлив, то згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР та Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями продаж цих напоїв на розлив може здійснюватися лише підприємствами громадського харчування. Роздрібна торгівля алкогольними напоями в закладах (підприємствах) громадського харчування може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що видаються на кожне місце торгівлі (місце, де реалізуються напої, утому числі на розлив).
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється у підприємствах громадського харчування і в спеціалізованих відділах підприємств (які мають статус підприємств громадського харчування) з універсальним асортиментом продовольчих чи/та непродовольчих товарів (п. 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями). Лише спеціалізовані підприємства громадського харчування мають право здійснювати продаж вин виноградних натуральних сухих на розлив з тари (посуду) місткістю від 100 до 500 л, виготовленої з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями. Інші алкогольні напої можуть продаватися на розлив лише з пляшок (упаковок (типу «Tetra Pak»)) відповідно до Закону № 481/95-ВР та Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Правилами № 219 визначено терміни «заклад громадського харчування» та «підприємство громадського харчування». Методичними рекомендаціями щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затвердженими наказом № 157, передбачено, що, по-перше, реалізація товарів у закладах (підприємствах) громадського харчування здійснюється через буфети, магазини кулінарних виробів, дрібнооптову торговельну мережу, по-друге, реалізація товарів у таких структурних підрозділах здійснюється за готівку з обов'язковим використанням РРО.
Таким чином, у даному випадку має місце роздрібна торгівля алкогольними напоями.