Пунктом 9.3 ст. 9 Закону № 2181-ІІІ визначено, що під час застосування адміністративного арешту активів платника податків відповідне рішення про застосування арешту надсилається банкам, що обслуговують платника податків, з вимогою тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків, крім операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, а також сплати боргу за виконавчими документами або за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів.
Водночас ст. 1074 Цивільного кодексу передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, установлених законом.
Крім того, ст. 1 Цивільного кодексу визначено, що до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
При цьому згідно з преамбулою Закону № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Таким чином, норми Цивільного кодексу в частині обмеження прав бюджетного боржника розпоряджатися коштами, що перебувають на його рахунку, лише на підставі рішення суду не поширюються на процедуру зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків у процедурі адмінарешту, оскільки зазначений Кодекс не регулює податкові відносини, що регламентуються Законом № 2181-ІІІ.