Відповідно до ст. 10 Закону № 2181-ІІІ уразі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішеннями органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2181-ІІІ до активів платника податків належать кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Тобто Законом № 2181-ІІІ передбачено звернення стягнення лише на власне майно та не-майнові права самого платника податків, що має податковий борг.
Щодо дебіторів боржника, то пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено суму дебіторської заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.