Згідно з пп.6.4.2 п.6.4 ст.6 Закону №889 податкова соціальна пільга для осіб, які мають дітей віком до 18 років, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а в разі її смерті до досягнення такого віку, — до кінця року, на який припадає така смерть.
Якщо дитині виповнилось 18 років у 2004 р., така самотня мати до кінця 2004 р. має право на застосування до її доходу, одержаного у вигляді заробітної плати, податкової соціальної пільги в розмірі 150% мінімальної заробітної плати в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років та додатково в розмірі, визначеному пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону (з урахуванням п.22.4 ст.22 Закону) безпосередньо на себе. При цьому розмір доходу (заробітної плати), з урахуванням норм Закону №1780), що даеправо на таку пільгу, визначається залежно від кількості дітей (510 грн. х кількість дітей). У наведеному випадку розмір такого доходу дорівнює 1020 грн. (510 грн. х 2).
Отже, якщо платник податку — розлучена (самотня) жінка, яка має на утриманні двох дітей (16 і 18 років), та її нарахований місячний дохід у вигляді заробітної плати не перевищує 1020 грн. на місяць, вона має право на зменшення такої заробітної плати на розмір податкової соціальної пільги, що становить 246 грн. [(92 грн. 25 коп. х 2) + 61 грн. 50 коп.].
Податкова соціальна пільга надається на підставі відповідних документів, що дають право на її застосування, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги".
Для одержання такої пільги платник податку зобов'язаний подати до бухгалтерії підприємства, крім заяви про застосування пільги, також копію (дублікат) свідоцтва про народження дитини (дітей), копію свідоцтва про розлучення і копію паспорта з відміткою про розірвання шлюбу.
У другому випадку вдова, крім заяви про застосування пільги, має подати паспорт, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про смерть чоловіка.
Згідно з п.22.2 ст.22 Закону, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають його норми.