Згідно зі п. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган можуть звільнити працівника внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі через стан здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Стан здоров'я є такою причиною неналежного виконання працівником своїх обов'язків, яка не залежить від працівника і тому не може бути поставлена йому в вину. Як зазначено у листі Міністерства праці та соціальної політики України № 06/2-4/1 від 01 червня 1999 року, ця причина як підстава для звільнення повинна бути настільки серйозною, щоб саме вона перешкоджала працівникові належним чином виконувати покладеш на нього трудові обов'язки. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведена власником або уповноваженим ним органом, оскільки саме власник є ініціатором звільнення. Згідно зі ст. 170 КЗпП працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу відповідно до медичних висновків тимчасово або без обмеження строку. Питання про звільнення такого працівника може бути поставлене у випадках, коли у власника або уповноваженого ним органу немає можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу (у разі відсутності на даному виробництві роботи, яку він зміг би виконувати без шкоди для здоров'я) або у разі відмови працівника від переведення (наприклад, якщо запропонована легша робота є низькооп-лачуваною).
Медичний висновок про умови та характер роботи, які можуть виконуватись працівником без шкоди для здоров'я є обов'язковим для власника або уповноваженого ним органу. Умови праці за рекомендацією лікарів можуть бути полегшені або змінені і за попереднім місцем роботи (скорочення робочого дня, звільнення від тяжких операцій тощо).
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або провадиться виплата допомоги по державному соціальному страхуванню. Якщо працівник — жінка, яка має дитину віком до трьох років, то в разі неможливості виконання попередньої роботи вона має можливість бути переведеною на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною трьох років. А якщо заробіток на легшій роботі є вищим, ніж той, який вона одержувала до переведення, їй виплачується фактичний заробіток (ст. 178 КЗпП).
Але треба мати на увазі, що причиною звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП може стати нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності.