Консульська конвенція
між
Україною
і
Республікою Македонія
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 2327-III ( 2327-14 ) від 22.03.2001 )
Дата підписання: 10.04.2000
Дата ратифікації: 22.03.2001
Дата набуття чинності: 20.06.2003
Україна і Республіка Македонія,
керуючись бажанням зміцнювати дружні відносини між ними та
поглиблювати взаємовигідне співробітництво,
висловлюючи готовність розвивати і зміцнювати консульські
зносини між ними, використовуючи всі можливі засоби для захисту
прав та інтересів громадян їх держав,
вирішили укласти цю Консульську конвенцію і з цією метою
домовилися про таке:
Розділ I
Визначення
Стаття 1
У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:
1. "Консульська установа" означає будь-яке генеральне
консульство, консульство, віце-консульство або консульське
агентство.
2. "Консульський округ" означає район, відведений
консульській установі для виконання консульських функцій.
3. "Глава консульської установи" означає особу, якій доручено
діяти у цьому статусі.
4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу,
включаючи главу консульської установи, якій доручено виконувати у
цьому статусі консульські функції.
5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка
виконує адміністративні або технічні обов'язки у консульській
установі.
6. "Працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку
особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської
установи.
7. "Працівники консульської установи" означає консульських
посадових осіб, консульських службовців і працівників
обслуговуючого персоналу.
8. "Працівники консульського персоналу" означає консульських
посадових осіб, інших ніж глава консульської установи,
консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу.
9. "Працівник особистого персоналу" означає будь-яку особу,
яка виконує обов'язки виключно по особистому обслуговуванню
працівника консульської установи.
10. "Член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей і батьків
працівника консульської установи, які мешкають разом з ним і
знаходяться на його утриманні.
11. "Консульські приміщення" означає будинки або частини
будинків, включаючи житло глави консульської установи, і допоміжну
земельну ділянку, яка використовується виключно для цілей
консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є.
12. "Консульські архіви" охоплюють усі папери, документи,
кореспонденцію, книги, фільми, магнітні стрічки і технічні засоби
накопичення і використання інформації, реєстри консульської
установи разом з шифрами і кодами, картотеками і будь-якими
предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони
або зберігання.
13. "Судно" означає будь-яке цивільне судно, що має право на
підняття прапора акредитуючої держави і зареєстроване у цій
державі.
14. "Повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне
судно, що має право на використання розпізнавальних знаків
акредитуючої держави і зареєстроване в цій державі.
Розділ II
Відкриття консульської установи і
призначення працівників консульських установ
Стаття 2
1. Консульська установа може бути відкрита на території
держави перебування лише за згодою цієї держави.
2. Місцезнаходження консульської установи, її клас і
консульський округ визначаються акредитуючою державою і підлягають
схваленню державою перебування.
3. Подальші зміни місцезнаходження консульської установи, її
класу або консульського округу можуть здійснюватися акредитуючою
державою тільки за згодою держави перебування.
4. Вимагається також недвозначна завчасна згода держави
перебування для відкриття філіалу, який належить до консульської
установи, розміщеної за межами місцезнаходження останньої.
Стаття 3
1. Акредитуюча держава видає главі консульської установи
документ у формі консульського патенту або подібного документа,
виданого для кожного призначення, який засвідчує його статус і
зазначає, як загальне правило, його ім'я та прізвище, його ранг і
клас, консульський округ і місцезнаходження консульської установи.
2. Акредитуюча держава через своє дипломатичне представництво
чи іншим відповідним шляхом направляє Міністерству закордонних
справ держави перебування консульський патент або подібний
документ про призначення глави консульської установи.
3. За згодою держави перебування акредитуюча держава може
замість консульського патенту або подібного документа надсилати
державі перебування повідомлення, яке містить подробиці, зазначені
у пункті 1 цієї Статті.
4. Глава консульської установи може приступити до виконання
своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому
екзекватуру чи аналогічний їй документ (дозвіл).
5. Держава, яка відмовляється видати екзекватуру, не
зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення акредитуючій державі.
6. Згідно з положеннями пунктів 7 і 8 цієї статті, глава
консульської установи не приступає до виконання своїх обов'язків,
поки він не одержав екзекватуру.
7. До видачі екзекватури глава консульської установи може
тимчасово виконувати свої функції.
8. Як тільки глава консульської установи приступає, навіть
тимчасово, до виконання своїх обов'язків, держава перебування
негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх
необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи
можливість виконувати свої обов'язки і користуватися усіма
правами, пільгами, привілеями і імунітетами, передбаченими цією
Конвенцією.
Стаття 4
1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої
функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною,
функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватись
виконуючим обов'язки глави консульської установи.
2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави
консульської установи повідомляються Міністерству закордонних
справ держави перебування главою консульської установи, або, якщо
він не спроможний цього зробити, - будь-яким компетентним органом
акредитуючої держави. Як загальне правило, це повідомлення
робиться заздалегідь.
3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави
консульської установи допомогу і захист. У період виконання
обов'язків глави консульської установи на нього поширюються
положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської
установи.
Стаття 5
Міністерство закордонних справ держави перебування
повідомляється у письмовій формі про:
1. Дату прибуття працівника консульської установи після
призначення до консульської установи, дату його остаточного
відбуття з держави перебування або припинення його функцій у
консульській установі, а також про будь-які зміни його статусу під
час його роботи в консульській установі.
2. Дату прибуття до держави перебування і дату остаточного
відбуття члена сім'ї працівника консульської установи, а також,
якщо це доречно, відомості про те, що та чи інша особа стає або
перестає бути таким членом сім'ї.
3. Дату прибуття до держави перебування і дату остаточного
відбуття з неї працівників особистого персоналу і звільнення від
виконання обов'язків таких осіб.
4. Працевлаштування і звільнення від виконання обов'язків
осіб, які проживають в державі перебування як працівники
консульської установи або як працівники особистого персоналу.
Якщо це можливо, дата прибуття і остаточного відбуття
повідомляється заздалегідь.
Стаття 6
1. Компетентні органи держави перебування безкоштовно видають
кожній консульській посадовій особі посвідчення її особи і посади.
2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до
консульських службовців, працівників обслуговуючого персоналу і
працівників особистого персоналу за умови, що такі особи не є
громадянами держави перебування і вони не проживають у цій
державі.
Стаття 7
Консульська посадова особа має бути виключно громадянином
акредитуючої держави з місцем постійного проживання не в державі
перебування, і, за винятком її офіційних обов'язків, вона не
займається прибутковою діяльністю у державі перебування.
Стаття 8
Держава перебування може в будь-який час повідомити
акредитуючу державу про те, що один із працівників консульської
установи є "persona non grata" або неприйнятним, не будучи
зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі
акредитуюча держава повинна відкликати відповідного працівника
консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає
протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава
перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником
консульської установи.
Стаття 9
Акредитуюча держава після повідомлення причетних країн і
тільки у тому разі, коли жодна з них явно не заперечує, може
уповноважити консульську установу, засновану у державі
перебування, виконувати консульські функції в іншій країні.
Стаття 10
Після відповідного повідомлення, надісланого державі
перебування, і за умови, що держава перебування не заперечує,
консульська установа акредитуючої держави може виконувати
консульські функції в державі перебування від імені третіх країн.
Стаття 11
Договірні Сторони можуть, у межах їх взаємних відносин,
призначати і приймати почесних консульських посадових осіб, у
цьому випадку застосовуються положення Віденської конвенції про
консульські зносини ( 995_047 ).
Розділ III
Пільги, привілеї та імунітети
Стаття 12
1. Держава перебування вживає всіх необхідних заходів для
виконання функцій консульської установи. Держава перебування
вживає таких заходів, які вважаються необхідними для підтримання
безпеки консульської установи.
2. Держава перебування належним чином поважає консульських
посадових осіб та членів їх сімей і вживає всіх необхідних заходів
для запобігання будь-якому посяганню на їх особистість, свободу і
гідність.
Стаття 13
1. Консульська установа має право встановлювати на приміщенні
консульської установи і на резиденції глави консульської установи
державний герб і напис з назвою консульської установи мовою
акредитуючої держави і мовою держави перебування.
2. Консульська установа має право вивішувати державний прапор
акредитуючої держави на консульських приміщеннях і на резиденції
глави консульської установи.
3. Глава консульської установи має право вивішувати державний
прапор акредитуючої держави також на своїх засобах пересування,
які використовуються при виконанні офіційних функцій.
4. Користуючись правами, передбаченими цією статтею,
необхідно дотримуватися законів, положень і звичаїв держави
перебування.
Стаття 14
1. Консульські приміщення є недоторканними. Власті держави
перебування можуть заходити до них лише за згодою глави
консульської установи, або глави дипломатичного представництва
акредитуючої держави, або особи, належним чином уповноваженої
однією з цих осіб. Проте згода глави консульської установи, або
глави дипломатичного представництва акредитуючої держави, або
особи, належним чином уповноваженої однією з цих осіб, надається
автоматично у випадку пожежі чи іншого стихійного лиха, що вимагає
невідкладних заходів захисту.
2. За умови дотримання положень пункту 1 цієї Статті держава
перебування зобов'язана вживати всіх необхідних заходів для
захисту консульських приміщень від будь-яких вторгнень чи
заподіяння шкоди та з метою запобігання будь-якому порушенню
спокою консульської установи або образи її гідності.
3. Консульські приміщення, предмети їх обстановки, майно
консульської установи, а також її засоби пересування користуються
імунітетом від будь-яких видів реквізиції в цілях державної
оборони або для громадських потреб і т. ін. У випадку необхідності
відчуження приміщень для вищезазначених цілей вживаються всі
можливі заходи для запобігання порушенню виконання консульських
функцій, і акредитуючій державі невідкладно сплачується відповідна
ефективна компенсація.
Стаття 15
1. Консульські приміщення і резиденція штатного глави
консульської установи, власником або наймачем яких є акредитуюча
держава або будь-яка особа, яка діє від її імені, звільняються від
будь-яких державних, районних і муніципальних податків, зборів і
мита, за винятком тих, що є платою за конкретні види
обслуговування.
2. Звільнення від платежів, яке зазначене у пункті 1 цієї
статті, не поширюється на ті збори, мито та податки, якими за
законодавством держави перебування обкладаються особи, які уклали
договір з акредитуючою державою або з особою, яка діє від її
імені.
Стаття 16
Консульські архіви та документи є недоторканними в будь-який
час і незалежно від їх місцезнаходження.
Стаття 17
1. Якщо інше не передбачено законодавством і правилами
держави перебування, акредитуюча держава може:
1.1. купувати, володіти або орендувати землю, будинки або
частини будинків, призначені для приміщень консульської установи,
проживання глави консульської установи або квартири для інших
працівників консульської установи;
1.2. будувати або перебудовувати будинки на придбаній землі
для вищезгаданих цілей;
1.3. передавати придбану таким чином власність, тобто
забудовану землю, будинки або бізнесові споруди.
2. Держава перебування повинна також, у випадку необхідності,
надавати допомогу консульській установі в отриманні придатних
житлових приміщень для її працівників.
3. Положення, зазначені в пункті 1 цієї статті, не звільняють
акредитуючу державу від зобов'язання дотримуватись чинних правил
будівництва, що стосуються будівельної діяльності, міського
планування і охорони пам'ятників і діють на території, де
розміщені ділянка, будівлі або частини будівель, що
використовуватимуться для консульських приміщень.
Стаття 18
Відповідно до законів і правил держави перебування стосовно
територій, доступ до яких заборонено або обмежено в цілях
державної безпеки, держава перебування забезпечує свободу
пересування та подорожування на своїй території для всіх
працівників консульської установи та членів їх сімей. Держава
перебування ні за яких умов не створює перешкод консульським
посадовим особам при виконанні ними своїх службових обов'язків.
Стаття 19
1. Держава перебування надає дозвіл та захищає свободу
зв'язку консульської установи для всіх службових цілей. Для
зв'язку з урядом, дипломатичними представництвами та іншими
консульськими установами акредитуючої держави, незалежно від їх
місцезнаходження, консульська установа може вживати всіх належних
засобів, включаючи послуги дипломатичних та консульських кур'єрів,
дипломатичні та консульські валізи, а також кодовані і шифровані
повідомлення. Проте радіопередавач може встановлюватись та
використовуватись консульською установою лише за умови отримання
згоди від приймаючої держави.
2. Офіційна кореспонденція консульської установи є
недоторканною. Термін "Офіційна кореспонденція" означає всі види
кореспонденції, що мають відношення до консульської установи та її
діяльності.
3. Консульська валіза повинна мати помітні позначки, що
вказують на її характер, і містити тільки офіційну кореспонденцію
і документи чи речі, які призначаються виключно для службового
користування.
4. Забороняється відчиняти та затримувати консульські валізи.
Проте, якщо компетентні органи держави перебування мають серйозні
підстави для того, щоб вважати, що консульська валіза містить щось
інше ніж кореспонденцію, документи або речі, вказані у пункті 3
цієї статті, вони можуть звернутись із проханням до повноважного
представника акредитуючої держави відчинити валізу в їх
присутності. Якщо органи акредитуючої держави відмовляться
задовольнити це прохання, валізу буде повернено до відправного
пункту.
5. Консульському кур'єрові надається офіційний документ, у
якому вказуються його статус та кількість пакетів, що знаходяться
у консульській валізі. Консульським кур'єром може бути тільки
громадянин акредитуючої держави, який не має місця постійного
мешкання на території держави перебування. При виконанні своїх
обов'язків він знаходиться під захистом держави перебування. Його
особа є недоторканною, і він не підлягає ніяким формам арешту,
затримання та іншим видам обмеження особистої свободи.
6. Перевезення консульської валізи може бути доручено
капітану корабля або командиру повітряного судна. Йому надається
офіційний документ, у якому вказується кількість пакетів, що
знаходяться у консульській валізі, але він не вважатиметься
консульським кур'єром. Кожний працівник консульської установи має
право без перешкод прийняти валізу безпосередньо від капітана
корабля чи командира повітряного судна, або таким самим чином
передати їм консульську валізу.
Стаття 20
1. Консульські посадові особи не підлягають затриманню,
утриманню під вартою, арешту та іншим формам позбавлення волі,
крім випадків, коли ними було скоєно тяжкий злочин. Такі особи
затримуються згідно з рішенням компетентних органів або за
рішенням суду, яке має юридичну силу.
2. Консульські посадові особи і консульські службовці не
підлягають цивільним та адміністративним переслідуванням на
території акредитуючої держави за дії, пов'язані з виконанням ними
службових обов'язків.
3. Положення, закріплені в пункті 2 цієї статті, не
застосовуються при розгляді цивільних судових справ, якщо ці
справи:
3.1. виникають на підставі договору працівника консульської
установи, який не був прямим чи непрямим чином складений на ім'я
акредитуючої держави;
3.2. ініційовані третьою особою з метою компенсації збитків,
яких було зазнано в результаті дорожньо-транспортних пригод, що
мали місце в державі перебування, з транспортними засобами,
суднами та повітряними суднами;
3.3. пов'язані зі справами про успадкування, коли консульська
посадова особа або консульський службовець виступає як приватна
особа в функції спадкоємця, довіреної особи, виконавця заповіту,
адміністратора або опікуна спадщини.
4. Положення пунктів 1-3 цієї статті належним чином
застосовуються також до членів родини.
5. У разі, якщо повноважні органи держави перебування мають
намір затримати, заарештувати чи у якийсь інший спосіб позбавити
волі працівника консульської установи, вищезгадані органи мають
заздалегідь інформувати про це главу консульської установи. Якщо
кримінальну справу було порушено проти консульської посадової
особи, ця особа з'являється перед компетентними органами. Проте
справа ведеться з належною повагою до службового положення цієї
особи, а також, за виключенням згаданого в пункті 1 цієї Статті, у
спосіб, який найменше заважатиме виконанню консульських функцій.
Якщо за умов, згаданих у пункті 1 цієї статті, виникає
необхідність утримання консульської посадової особи під вартою,
карна справа відносно цієї особи розпочинається якнайшвидше.
6. У разі арешту або утримання працівника консульського
персоналу під вартою, або у разі відкриття кримінальної справи
проти нього держава перебування повинна негайно повідомити про це
керівника консульської установи. У разі, якщо останній сам є
об'єктом, проти якого було вжито таких заходів, держава
перебування повідомляє про це акредитуючу державу дипломатичними
каналами.
7. Якщо керівника консульської установи або главу
дипломатичного представництва не було заздалегідь повідомлено про
заходи, вжиті відповідно до цієї статті, компетентні органи
держави перебування надають повну інформацію про вжиті заходи
судочинства до відповідної консульської установи або
дипломатичного представництва акредитуючої держави.
Стаття 21
1. Працівники консульської установи можуть бути запрошені
компетентними органами держави перебування як свідки взяти участь
у судовому або адміністративному розгляді. Консульські службовці
та працівники обслуговуючого персоналу не мають права відмовлятись
від дачі показань, крім випадків, вказаних у пункті 3 цієї статті.
Якщо консульська посадова особа відмовляється від дачі показань,
щодо цієї особи не може бути вжито ніяких примусових заходів та
стягнень.
2. Орган держави перебування, який потребує від консульської
посадової особи надання свідчих показань, не має права заважати
виконанню цією особою своїх службових обов'язків. Якщо існуватиме
така можливість, свідчі показання можуть бути взяті у консульської
посадової особи на її роботі, у місці її мешкання, або її просять
викласти свідчі показання в письмовій формі.
3. Працівники консульської установи не зобов'язані давати
свідчі показання стосовно справ, які пов'язані з виконанням їхніх
обов'язків, так само як вони не зобов'язані пред'являти офіційну
кореспонденцію і документи, які містяться в консульському архіві.
Це положення також стосується членів сімей працівників
консульської установи і службовців, які офіційно не є працівниками
консульської установи, якщо це пов'язано з фактами, які мають
відношення до функціонування консульської установи.
4. Згідно з законом акредитуючої держави, працівник
консульської установи не зобов'язаний давати свідчі показання,
якщо його було запрошено до залу суду як свідка.
Стаття 22
1. Акредитуюча держава може відмовитись від будь-яких
привілеїв та імунітетів, згаданих у статтях 20 та 21 цієї
Конвенції. Ця відмова у всіх випадках повинна бути прямо
обумовлена і передається в письмовій формі до держави перебування.
2. Відкриття судової справи з боку консульської посадової
особи чи консульського службовця у випадку, коли він може
звільнятись від судової відповідальності, не надає йому права
вимагати звільнення від судової юрисдикції у зв'язку з зустрічним
позовом, який має безпосереднє відношення до основного позову.
3. Відмова від права на звільнення від судової юрисдикції під
час проведення цивільного або адміністративного судового
переслідування не матиме сили при застосуванні відмови від права
на звільнення від судової відповідальності, що була накладена
згідно з рішенням суду; за таких умов необхідним є використання
іншої відмови.
Стаття 23
Працівники консульської установи та члени їх сімей
звільняються в державі перебування від будь-яких особистих,
громадських обов'язків та військових повинностей, а також від
виконання будь-яких вимог, передбачених законодавством держави
перебування щодо реєстрації іноземців і одержання дозволу на
проживання.
Стаття 24
1. Що стосується послуг, які надаються акредитуючій державі,
працівники консульської установи звільняються від будь-яких
зобов'язань у справах надання дозволу на трудову діяльність, які
передбачені законами і правилами держави перебування стосовно
найму іноземців на роботу.
2. Приватно найняті при консульських посадових особах та
консульських службовцях, якщо вони не займаються приватною
діяльністю для власної користі в державі перебування, звільняються
від зобов'язань, зазначених у пункті 1 цієї статті.
Стаття 25
1. Працівники консульської установи та члени їх сімей
звільняються від усіх податків і мита, особистих і майнових,
державних, районних і муніципальних, за виключенням:
1.1. побічних податків, які звичайно включаються у вартість
товарів або послуг;
1.2. мита і податків на приватне нерухоме майно, що є на
території держави перебування, з винятками, передбаченими у статті
15 цієї Конвенції;
1.3. податків на спадкове майно, мита на спадщину, податків
на перехід майна;
1.4. податків і мита на приватні прибутки, включаючи прибутки
з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, та
податків на капіталовкладення у комерційні або фінансові
підприємства в державі перебування;
1.5. податків і мита, що стягуються за конкретні види
обслуговування, реєстраційного, судового і реєстрового мита,
іпотечних та гербових зборів з винятками, передбаченими
положеннями статті 15 цієї Конвенції.
2. Працівники консульської установи та члени їх сімей
звільняються від податків, зборів і мита на заробітну платню,
одержувану ними за свою роботу в консульській установі.
3. Працівники консульської установи, які наймають осіб,
заробітна плата яких не звільнена від прибуткового податку в
державі перебування, виконують зобов'язання, що покладаються
законодавством і правилами цієї держави на наймачів у тому, що
стосується утримання прибуткового податку.
Стаття 26
1. Згідно зі своїм законодавством і правилами держава
перебування дозволяє ввезення та вивезення із звільненням від
митного оподаткування, крім зборів, що стягуються за зберігання,
перевезення та інші подібні послуги:
1.1. предметів, призначених для офіційного користування
консульською установою;
1.2. предметів, включаючи засоби пересування, призначених для
особистого користування консульською посадовою особою та членами
її сім'ї;
1.3. предметів, що ввозяться у випадку першого приїзду
консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу
консульської установи та членів їх сімей, включаючи предмети
особистого користування.
2. Предмети, згадані у підпунктах 1.2 і 1.3 пункту 1 цієї
статті, не повинні перебільшувати кількості, необхідної для
особистого користування відповідних осіб.
3. Особистий багаж консульських посадових осіб та членів їх
сімей звільняється від митного огляду. Він може бути оглянутий
компетентними органами держави перебування лише в тому випадку,
якщо існують серйозні мотиви вважати, що містить інші предмети,
ніж зазначені в підпункті 1.2 пункту 1 цієї статті, або предмети,
ввезення або вивезення яких заборонено законодавством та правилами
держави перебування або карантинними правилами. У цьому випадку
огляд проводиться в присутності заінтересованої консульської
посадової особи або її уповноваженого представника.
Стаття 27
Привілеї та імунітети, про які йдеться в цьому розділі, не
застосовуватимуться до:
1. Працівників консульської установи, які займаються
будь-якою приватною комерційною діяльністю в державі перебування.
2. Членів сім'ї осіб, про яких йдеться у пункті 1 цієї
статті.
Стаття 28
1. Консульські службовці та працівники обслуговуючого
персоналу, які є громадянами держави перебування або постійно
проживають у цій державі, не отримують привілеїв, пільг та
імунітетів, надання яких передбачається цією Конвенцією, за
виключенням тих, що згадані у положеннях пунктів 3 та 4 статті 21
цієї Конвенції.
2. Члени сім'ї працівника консульської установи, які є
громадянами держави перебування або постійно проживають у цій
державі, не отримують привілеїв, пільг та імунітетів, надання яких
передбачається цією Конвенцією, за виключенням тих, що згадані у
пунктах 3 та 4 статті 21 цієї Конвенції.
3. Працівники особистого персоналу не отримують ніяких
привілеїв та пільг, які згадані у цій Конвенції, за виключенням
тих, що згадані у пункті 3 статті 21 цієї Конвенції.
4. Юрисдикція держави перебування розповсюджуватиметься на
таких осіб у такий спосіб, щоб невиправдано не заважати
консульській установі виконувати свої функції.
Стаття 29
З метою неупередженого ставлення до своїх привілеїв та пільг
обов'язком осіб, яким надаються ці привілеї та пільги, є повага до
законів та правил держави перебування, включаючи ті, які регулюють
рух транспортних засобів та їх страхування.
Розділ IV
Консульські функції
Стаття 30
1. Консульським посадовим особам надається право в межах
свого консульського округу виконувати свої функції, згадані в
цьому розділі Конвенції. Крім цього, консульська посадова особа
може також виконувати інші офіційні обов'язки за умов, що ці
обов'язки не протирічать законам держави перебування, або якщо
держава перебування не заперечує проти виконання цих обов'язків.
2. Консульська посадова особа може діяти як представник
акредитуючої держави, в письмовій формі повідомивши про це державу
перебування.
3. Консульська посадова особа при виконанні своїх офіційних
обов'язків може в усній чи письмовій формі звертатися до
компетентних органів влади свого консульського округу і в
центральні органи влади держави перебування, якщо це передбачено
законами і правилами держави перебування або міжнародними
договорами в цій галузі.
4. В особливих випадках, консульська посадова особа, за
узгодженням з державою перебування, може здійснювати свої офіційні
обов'язки поза межами свого консульського округу.
5. Консульська посадова особа має право стягувати
консульський збір згідно з тарифом на консульські послуги
акредитуючої держави. Кошти, отримані як консульський збір,
звільняються від будь-яких податків з боку держави перебування.
Стаття 31
Консульська посадова особа має право захищати і представляти
інтереси акредитуючої держави та інтереси громадян цієї держави.
Стаття 32
Консульська посадова особа використовуватиме всі прийнятні
засоби з метою сприяння розвитку торговельних, соціальних,
наукових та культурних відносин між акредитуючою державою і
державою перебування.
Стаття 33
1. Консульська посадова особа має право:
1.1. реєструвати громадян акредитуючої держави;
1.2. отримувати повідомлення і документи, що стосуються
народження і смерті громадян акредитуючої держави;
1.3. згідно з законодавством акредитуючої держави отримувати
довідки про укладений шлюб або про укладання шлюбу, якщо обидві
Сторони або одна з них є громадянами акредитуючої держави.
2. Консульська посадова особа зобов'язана звітувати
компетентним органам держави перебування про виконану роботу
згідно з підпунктами 1.2 і 1.3 пункту 1 цієї статті у разі, якщо
цього вимагають закони і правила акредитуючої держави.
3. Положення підпунктів 1.2 і 1.3 пункту 1 цієї статті не
звільняють вищезгадану особу від обов'язків щодо виконання
формальностей, виконання яких є обов'язковим, згідно з законами і
правилами держави перебування.
Стаття 34
Консульська посадова особа уповноважена:
1. Оформляти паспорти громадянам акредитуючої держави,
подовжувати термін дії та скасовувати дію таких паспортів, згідно
з законами і правилами акредитуючої держави.
2. Оформляти документи, які надають дозвіл на в'їзд до
акредитуючої держави, і вносити зміни в ці документи.
3. Оформляти візи.
Стаття 35
Консульська посадова особа уповноважена:
1. Приймати, оформляти та затверджувати документи громадян
акредитуючої держави, включаючи ті, що мають відношення до
сімейних справ та громадянства, згідно з законами і правилами
акредитуючої держави.
2. Оформляти, реєструвати, затверджувати і приймати на
зберігання заповіти громадян акредитуючої держави.
3. Складати, реєструвати та засвідчувати угоди, укладені між
громадянами акредитуючої держави, та засвідчувати односторонні
заяви про останню волю, за умови, що такі угоди та заяви не
суперечать законам держави перебування. Однак консульська посадова
особа не є уповноваженою складати, реєструвати та засвідчувати ті
угоди та заяви, за якими права власності на нерухомість у державі
перебування мають встановлюватися, передаватися або скасовуватися.
4. Складати, реєструвати та засвідчувати угоди між
громадянами акредитуючої держави, з одного боку, і громадянами
держави перебування, з іншого боку, за умови, що такі угоди будуть
виконуватися або на їх основі будуть робитися юридичні висновки
лише у акредитуючій державі, і що ці угоди не будуть суперечити
законам держави перебування.
5. Засвідчувати документи, видані властями держави
перебування або акредитуючої держави, та засвідчувати їх копії чи
свідоцтва.
6. Перекладати документи та засвідчувати коректність та
вірність таких перекладів.
7. Засвідчувати документи громадян акредитуючої держави.
8. Отримувати як депозити документи, гроші або іншу
власність, що довірена їй громадянами акредитуючої держави або для
них, або від їх імені за умови, що це не суперечить законам і
правилам держави перебування. Цей депозит може бути переданий
акредитуючій державі лише у відповідності до законів і правил цієї
держави.
9. Отримувати речі, що належать громадянам акредитуючої
держави і які були загублені ними у державі перебування, з метою
передачі цих речей уповноваженим представникам.
10. Видавати документи щодо походження виробів.
Стаття 36
Документи, складені, засвідчені або перекладені консульською
посадовою особою згідно з положеннями статті 35 цієї Конвенції, є
офіційно дійсними документами у державі перебування і мають таку ж
засвідчуючу силу і спричинюють такі самі юридичні наслідки, як
документи, що складаються, звіряються і перекладаються
компетентними органами держави перебування, за умови, що їх зміст
не суперечить законам і правилам держави перебування.
Стаття 37
За запитом посадових осіб держави перебування консульська
посадова особа отримує повноваження складати судові та позасудові
акти і проводити слухання у відповідності до діючих міжнародних
угод між договірними сторонами або, за відсутністю таких угод,
будь-яким іншим шляхом, що узгоджується з законами і правилами
держави перебування. Це право може застосовуватись лише стосовно
громадян акредитуючої держави і без будь-якого примусу.
Стаття 38
1. Компетентні органи влади держави перебування невідкладно
повідомляють консульську установу про необхідність встановлення в
консульському окрузі опіки або піклування над громадянином
акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнім, який визнаний
у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним.
2. Консульська посадова особа має право захищати, згідно з
законодавством і правилами держави перебування, права та інтереси
громадянина акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнього,
який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено
дієздатним, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або
призначити опікуна або піклувальника такої особи і спостерігати за
діями, що стосуються опіки та піклування.
Стаття 39
У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі
перебування, компетентні органи держави перебування невідкладно
інформують про це консульську установу. На прохання консульської
установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи
про смерть.
Стаття 40
1. Компетентні органи держави перебування в найстисліший
строк повідомляють консульську установу про смерть на території її
консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також
інформують консульську установу про наявність спадкового майна або
заповіту.
2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у
разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, при
складанні опису майна компетентними органами держави перебування
та вживати заходи по охороні спадкового майна.
3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на
спадщину особи, яка померла на території держави перебування,
незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи держави
перебування інформують про це консульську установу акредитуючої
держави.
4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на
право одержати спадщину в державі перебування, однак ані він, ані
його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про
спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого
представника представляти інтереси цього громадянина в судових або
в інших компетентних органах держави перебування.
5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина
акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі
перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому
громадянину всілякого роду спадщину, яка йому належить.
6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не
проживає в державі перебування, помер у цій державі, консульська
посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі
документи, гроші та особисте майно померлого для передачі їх
спадкоємцям, душоприказнику або іншим уповноваженим особам.
7. Консульська посадова особа може від імені громадянина
акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на
території держави перебування, отримувати від суду, органів влади
або окремих осіб гроші чи іншу власність, на яку даний громадянин
має право у зв'язку із смертю будь-якої особи, включаючи
спадкоємне майно, платежі, зроблені у відповідності з
законодавством про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними
випадками, а також платежі по страхових полісах у зв'язку із
страхуванням життя.
8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6 та 7
цієї статті, консульська посадова особа має дотримуватися
законодавства і правил держави перебування.
Стаття 41
Консульська посадова особа уповноважується представляти,
згідно з законами і правилами держави перебування, громадянина
акредитуючої держави перед властями держави перебування за умови,
що ця особа через свою відсутність або інші поважні причини не
може прийняти на себе захист своїх прав та інтересів у відповідний
період часу. Таке представлення буде продовжене, поки вказана
особа не призначить свого власного представника або особисто не
візьме на себе захист своїх прав та інтересів.
Стаття 42
1. Консульська посадова особа уповноважується входити у
контакт і зустрічатися з кожним громадянином акредитуючої держави,
адвокатом і допомагати йому, а також забезпечувати йому юридичну
підтримку. Держава перебування ніяким чином не перешкоджає
контактам громадян акредитуючої держави з консульською посадовою
особою або їх доступу до консульської установи.
2. Компетентні власті держави перебування без затримки
інформують консульську посадову особу акредитуючої держави про
арешт, затримання або будь-який інший спосіб позбавлення волі
громадянина акредитуючої держави після здійснення цих заходів.
Компетентні власті зобов'язані без затримки передавати кожне
показання, що надсилається консульською посадовою особою
затриманому громадянинові своєї країни, який був заарештований або
підлягає будь-якій іншій формі обмеження особистої свободи.
3. Консульська посадова особа має право без затримки
відвідати, у строк не більше чотирьох днів, і вступити у контакт з
громадянином акредитуючої держави, якого заарештували, затримали
або у будь-який інший спосіб позбавили волі. Право, обумовлене цим
пунктом, використовується згідно з законами і правилами держави
перебування (у разі, якщо ці закони та правила не заперечують
цього права).
4. Компетентні органи держави перебування без затримки
інформують консульську посадову особу акредитуючої держави про
нещасні випадки та інші серйозні небажані обставини, що викликали
смерть громадян акредитуючої держави або завдали їм серйозних
ушкоджень.
Стаття 43
1. Консульська посадова особа має право надавати допомогу
будь-якому судну акредитуючої держави, його команді та його
пасажирам, коли воно знаходиться в межах території або у
територіальних водах держави перебування, включаючи порти.
2. Консульська посадова особа має право підніматися на борт
судна акредитуючої держави, як тільки цьому судну дозволили захід
у порт. Капітан, екіпаж та пасажири судна мають право вступити в
контакт з консульською посадовою особою.
3. Консульська посадова особа має право користуватися своїм
правом контролю та інспекції судна акредитуючої держави та його
екіпажу. З цією метою консульська посадова особа може відвідати
судно акредитуючої держави, а її можуть відвідати капітан та
екіпаж судна.
4. Консульська посадова особа може вимагати допомоги від
властей держави перебування щодо будь-якого питання, яке виникає
внаслідок виконання цією особою своїх повноважень стосовно
будь-якого судна акредитуючої держави, її капітана, екіпажу та
його пасажирів.
Стаття 44
Стосовно будь-якого судна акредитуючої держави консульська
посадова особа має право:
1. Не завдаючи шкоди правам властей держави перебування,
розслідувати всі випадки, які сталися на судні під час його руху
або стоянки, опитувати капітана і екіпаж судна, перевіряти
документи судна, отримувати звіти стосовно судна, його заходу у
порт, відплиття або перебування у порту.
2. Втручатися з метою вирішення у будь-якій спір між
капітаном та іншими членами екіпажу, включаючи непорозуміння щодо
трудових угод і заробітної плати.
3. Вживати належних заходів для надання медичних послуг та
репатріації капітана судна та інших членів екіпажу.
4. Організовувати юридичний захист капітана судна та членів
його екіпажу під час їх контактів з судами та іншими властями
держави перебування і, з цією метою, пропонувати їм юридичний
захист і послуги перекладача.
5. Складати, отримувати, реєструвати або засвідчувати звіти
або інші документи, які стосуються судна і передбачені законами
держави перебування.
6. Вживати всіх інших необхідних заходів, які передбачені
законами держави перебування і стосуються навігації, за умови, що
ці заходи не суперечать законам і правилам держави перебування.
Стаття 45
1. Суди та інші компетентні власті держави перебування не
мають права розповсюджувати свою юрисдикцію на дії, що підлягають
покаранню і мали місце на судні, крім випадків, коли:
1.1. дію, що підлягає покаранню, скоєно громадянином або
проти громадянина держави перебування, або іншою особою, яка не є
членом екіпажу судна, чи проти такої особи;
1.2. дія, що підлягає покаранню, є такою, при якій має місце
порушення громадського порядку, безпеки порту чи незаконний вступ
до територіальних вод держави перебування;
1.3. дія, що підлягає покаранню, є такою, при якій
порушуються закони і правила держави перебування стосовно
громадської охорони здоров'я, безпеки перебування на морі, в'їзду
в державу, митниці, забруднення моря або нелегального обігу
наркотичних засобів;
1.4. дія, що підлягає покаранню, є такою, за яку закон
держави перебування передбачає тюремне ув'язнення строком не менше
ніж на п'ять років.
2. У всіх інших випадках вказані власті мають право діяти
лише за запитом консульської посадової особи або за її згодою.
Стаття 46
1. У випадку, коли суди або інші власті держави перебування
мають намір здійснювати примусові заходи, накласти арешт на
власність або провести розслідування на судні, власті держави
перебування сповіщають консульську посадову особу. Сповіщення
повинно робитися перед початком такої діяльності, щоб консульська
посадова особа чи її представник могли бути присутні. У випадку,
коли таке сповіщення не може бути зроблене завчасно, компетентні
власті держави перебування зобов'язані зробити це у найкоротший
можливий строк, і у крайньому випадку - перед самим початком такої
діяльності. Компетентні власті держави перебування зобов'язані
дати змогу консульській посадовій особі спілкуватися з затриманою
або арештованою особою і вживати належних заходів для захисту
інтересів такої особи.
2. Положення пункту 1 цієї статті стосуються також капітана
та членів екіпажу, яких власті держави перебування повинні
опитувати на березі.
3. Положення цієї статті не застосовуються ні до звичайних
митної і санітарної інспекції і паспортного контролю, ні до іншої
діяльності, яка здійснюється за запитом капітана судна або за його
згодою.
Стаття 47
У випадку, коли член екіпажу, який не є громадянином держави
перебування, залишає судно у цій державі без дозволу капітана
судна акредитуючої держави, компетентні власті держави перебування
зобов'язані запропонувати допомогу у пошуку такої особи за запитом
консульської посадової особи.
Стаття 48
1. У випадку, коли судно акредитуючої держави зазнало аварії
і є пошкодженим або викинутим на мілину (на берег), або зазнало
іншої шкоди у територіальних або внутрішніх водах держави
перебування, або будь-який об'єкт, що є частиною його вантажу, був
знайдений після того, як судно було викинуте на мілину (на берег)
- на березі держави перебування або поруч, або був доставлений до
порту цієї держави, компетентні власті держави перебування без
затримки сповіщають про це консульську посадову особу.
2. У випадках, зазначених у пункті 1 цієї статті, компетентні
власті держави перебування зобов'язані вжити необхідних заходів з
метою організації рятування і захисту судна, вантажу, що було
знайдено поза судном. Компетентні власті держави перебування без
затримки сповіщають консульську посадову особу про всі вжиті
заходи.
3. Консульська посадова особа надає повну й необхідну
допомогу такому судну, його пасажирам і екіпажу і з цією метою
звертається за допомогою до компетентних властей держави
перебування. Консульська посадова особа може попросити виконати
дії, передбачені у пункті 2 цієї статті, а також почати або
продовжити ремонт судна, або може попросити, щоб компетентні
власті держави перебування виконали ці дії.
4. У випадку, коли судно зазнало аварії і будь-яку річ з
судна було знайдено на березі держави перебування або поблизу
нього або було доставлено у порт держави перебування, і ні капітан
судна, ні його власник, агент або страховий агент не були в змозі
вжити необхідних заходів для захисту і керування судном,
консульська посадова особа має право, як представник власника
судна, вжити тих самих організаційних заходів, яких повинен вжити
сам власник з цією ж метою. Положення цього пункту застосовуються
до будь-якої речі, що є частиною вантажу судна.
5. У випадку, коли будь-яка річ з вантажу судна третьої
держави, що зазнало аварії, належить громадянину акредитуючої
держави і була знайдена на березі, доставлена до порту держави
перебування, і ні хазяїн судна, ні його власник, агент по
завантаженню і відправленню вантажів або страховий агент не були в
змозі вжити необхідних заходів для захисту чи керування цією
річчю, - консульська посадова особа має право, як представник
власника судна, вжити тих самих організаційних заходів, яких
повинен вжити сам власник з цією ж метою.
Стаття 49
1. У випадку, коли капітан або будь-який член екіпажу судна
будь-якої акредитуючої держави помер або його оголошено зниклим у
державі перебування, капітан або його заступник, а також
консульська посадова особа акредитуючої держави мають виключне
право реєструвати всі речі, гроші та іншу власність, яку залишила
померла або зникла особа, і вжити належних заходів з метою захисту
речей і їх надання спадкоємцям, з метою завершення справи про
успадкування.
2. У випадку, коли капітан або будь-який інший член екіпажу,
який є громадянином держави перебування, помер або його оголошено
зниклим, капітан або його заступник надають копію опису відповідно
до пункту 1 цієї статті властям держави перебування. Ці власті
мають право вжити всіх адекватних заходів для захисту власності і,
у разі потреби, завершення справи про успадкування. При цьому
власті сповіщають консульську посадову особу акредитуючої держави
про вжиті заходи.
Стаття 50
Положення статей 44 і 49 цієї Конвенції також застосовуються
до повітряного судна за умови, що їх застосування не суперечить
положенням інших дво- та багатосторонніх договорів, дотримання
яких є обов'язковим для двох Договірних Сторін.
Стаття 51
1. Положення цієї Конвенції також застосовуються у випадку,
коли консульські функції виконуються членом дипломатичної місії.
2. Повні імена членів дипломатичної місії, які працюють у
консульському відділі або були призначені для виконання
консульських функцій місії будь-яким іншим шляхом, повідомляються
Міністерству закордонних справ держави перебування або властям,
призначеним цим Міністерством.
3. Дипломатична місія може, виконуючи свої консульські
функції, звернутися до:
3.1. місцевих властей консульського округу;
3.2. центральних властей держави перебування, якщо це
передбачене їх законами, правилами та звичаями, і відповідно до
діючих міжнародних угод.
4. Привілеї та імунітети дипломатичної місії, про які йдеться
у пункті 2 цієї статті, підпорядковані також стандартам
міжнародного права стосовно дипломатичних відносин.
Розділ V
Заключні положення
Стаття 52
1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набирає сили на
тридцятий день після дати обміну ратифікаційними грамотами.
2. Термін дії цієї Конвенції необмежений. Її дія може бути
припинена письмовим повідомленням кожної з Договірних Сторін. В
такому разі її дія припиняється через шість місяців після дати
повідомлення. На підтвердження вищезгаданого дві уповноважені
Договірні Сторони підписали цю Конвенцію і поставили на ній свої
печатки.
Вчинено у м.Києві 10 квітня 2000 року у двох оригінальних
примірниках, кожний українською, македонською та англійською
мовами, причому обидва примірники мають однакову силу. У випадку
виникнення розбіжностей при тлумаченні Конвенції перевагу матиме
текст, викладений англійською мовою.
Від імені Від імені
України Республіки Македонія
(підпис) (підпис)