З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про попереднє ув'язнення
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 35, ст.360 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35
N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193
N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236
N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233
N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66
N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195 )
( У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх
справ України" в усіх відмінках замінено словами
"Державний департамент України з питань виконання
покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )
Стаття 1. Попереднє ув'язнення
Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального
законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого,
підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути
призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого,
вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом,
Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і
Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами
законодавства.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань
кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного
додержання Конституції України ( 254к/96-ВР ), вимог Загальної
декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і
стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з
навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або
принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому
ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду,
перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або
зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання
вироку.
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення
суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене
відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів
України.
( Стаття 3 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від
21.06.2001 )
Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід
обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного
департаменту України з питань виконання покарань, гауптвахти
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також
тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань,
що виконують і функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що
визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть
перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. ( Частина перша
статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі
тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку
у Збройних Силах України або в тюрмі визначаються законодавством
України. ( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення
волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної
відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як
запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою
особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафному
ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному
ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України. ( Частина третя
статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV
( 743-15 ) від 15.05.2003 )
У випадках і порядку, передбачених виправно-трудовим
законодавством, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути
залишені для роботи по господарському обслуговуванню чи
благоустрою слідчого ізолятора (тюрми).
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою
у місцях попереднього ув'язнення
Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях
попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць
попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та
інших актів законодавства.
Стаття 6. Правове становище осіб, які перебувають
у місцях попереднього ув'язнення
Особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення,
мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян
України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом і випливають з
режиму тримання під вартою.
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства,
які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається
законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб
під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які
встановлені цим Законом і випливають з режиму тримання під вартою.
Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам,
які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх
расової, національної приналежності, ставлення до релігії,
майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.
Стаття 7. Режим у місцях попереднього ув'язнення
Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови
тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою
забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом
та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є
ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і
роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього
Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту,
підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і
фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та
вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки,
що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування -
перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а
також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього
ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього
ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі
і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані
шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення
або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход
держави за мотивованою постановою начальника установи для
попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої
приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.
Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу
України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються
тільки в присутності офіційних представників цього органу.
( Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002 )
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї,
підлягають огляду.
Стаття 8. Роздільне тримання у місцях
попереднього ув'язнення
Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних
камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої
таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя чи
запобігання вчиненню ними нового злочину, або за наявності на те
медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, в
провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для
попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть
тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до
неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх
життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням
таких вимог ізоляції:
чоловіків - окремо від жінок;
неповнолітніх - окремо від дорослих. У виняткових випадках, з
метою запобігання порушенням режиму в камерах, де тримають
неповнолітніх, допускається з санкції прокурора тримання не більше
двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної
відповідальності за вчинення злочинів, що не є тяжкими та особливо
тяжкими; ( Абзац третій частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
взятих під варту співробітників кадрового складу
розвідувальних органів України - окремо від інших осіб, які
перебувають під вартою; ( Частину другу статті 8 доповнено абзацом
четвертим згідно із Законом N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002 )
осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної
відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до
кримінальної відповідальності;
осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення
волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення
волі;
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та
особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають
під вартою; ( Абзац сьомий частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів
проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від
інших осіб, які перебувають під вартою; ( Абзац восьмий частини
другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003 )
( Абзац дев'ятий частини другої статті 8 виключено на
підставі Закону N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ,
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби
безпеки, прокуратури, юстиції та в суді, - окремо від інших осіб,
які перебувають під вартою; ( Абзац десятий частини другої статті
8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від
15.05.2003 )
засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;
( Абзац одинадцятий частини другої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило,
окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано
від усіх інших осіб, які перебувають під вартою. ( Частина третя
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2537-III
( 2537-14 ) від 21.06.2001 )
Обвинувачених або підозрюваних в одній і тій же справі за
наявності розпорядження особи або органу, у провадженні яких
знаходиться справа, тримають роздільно.
Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього
ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється
Державним департаментом України з питань виконання покарань,
Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України,
Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з
Генеральною прокуратурою України. ( Частина п'ята статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 9. Права осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, мають право:
на захист відповідно до кримінально-процесуального
законодавства;
знайомитися з правилами тримання під вартою;
на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним
жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також
хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної
прогулянки встановлюється до двох годин;
одержувати два рази на місяць передачі або посилки та грошові
перекази і передачі; ( Абзац п'ятий частини першої статті 9 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003 )
купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком
продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до
одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень
письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на
замовлення;
користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі
документи і записи, що стосуються кримінальної справи;
користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших
осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця
попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;
відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і
користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню
предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних
матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях
попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються
права інших осіб;
на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не
допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за
винятком невідкладних випадків;
звертатись із скаргами, заявами та листами до державних
органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього
Закону.
Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до
трьох років. ( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 28 років)
мають право отримувати психолого-педагогічну допомогу спеціалістів
центрів соціальних служб для молоді. ( Статтю 9 доповнено частиною
третьою згідно із Законом N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002 )
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в
разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту в зв'язку з провадженням в іншій справі, тримають відповідно
до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами
посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і
предметів першої необхідності здійснюються в порядку,
встановленому Виправно-трудовим кодексом України для виду режиму
виправно-трудової колонії, призначеного їм Державним департаментом
України з питань виконання покарань. ( Частина четверта статті 9
із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003 )
Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності,
які забороняється передавати особам, взятим під варту,
встановлюється Державним департаментом України з питань виконання
покарань, Міністерством оборони України за погодженням з
Генеральною прокуратурою України. ( Частина п'ята статті 9 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 10. Обов'язки осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, зобов'язані:
додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього
ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний
зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення,
а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками
адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню
ними своїх обов'язків;
бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна
місця попереднього ув'язнення.
Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне
обслуговування осіб, взятих під варту
Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що
відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не
може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або
жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними
нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування,
індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види
матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм
видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і
протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення
організуються і проводяться відповідно до законодавства про
охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання
лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією
метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз
визначається Державним департаментом України з питань виконання
покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони
здоров'я України. ( Частина п'ята статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 743-IV
( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 12. Надання побачень особам, взятим під варту
Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим
під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з
письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в
провадженні яких знаходиться справа, як правило, один раз на
місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох
годин. ( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з
представниками посольств і консульств відповідних держав надається
за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з
письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в
провадженні яких знаходиться справа.
Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому
частинами першою і другою цієї статті, побачення проводиться під
контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі
порушення правил проведення побачення воно достроково
припиняється.
Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником
наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з
моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого
письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких
знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час.
Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення
побачень.
Стаття 13. Листування осіб, взятих під варту.
Порядок надсилання скарг, заяв і листів
Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та
іншими громадянами, а також підприємствами, установами,
організаціями з письмового дозволу особи або органу, в провадженні
яких знаходиться справа. Після набрання вироком законної сили
листування здійснюється відповідно до закону. ( Частина перша
статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV
( 488-15 ) від 06.02.2003 )
Скарги, заяви і листи осіб, взятих під варту, переглядає
адміністрація місця попереднього ув'язнення. Скарги, заяви і
листи, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав
людини та прокуророві, переглядові не підлягають і надсилаються за
адресою протягом доби з часу їх подачі. ( Частина друга статті 13
із змінами, внесеними згідно із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003 )
Скарги на дії особи, яка провадить дізнання, або слідчого
надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення
прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві
вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі. ( Частина
третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2537-III
( 2537-14 ) від 21.06.2001 )
Заяви осіб з питань оскарження постанови судді на обрання
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про
продовження строків тримання під вартою надсилаються
адміністрацією місця попереднього ув'язнення до визначеного
законом суду протягом доби з часу їх подання. ( Частина четверта
статті 13 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від
21.06.2001 )
Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з
провадженням у справі, не пізніше трьох діб з часу їх подачі
надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення
особі або органу, в провадженні яких знаходиться справа. Ця
особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку.
Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких
може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, за
належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або
органу, в провадженні яких знаходиться справа, про що сповіщаються
особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд
за проведенням дізнання або слідства.
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з провадженням
у справі, розглядаються адміністрацією місця попереднього
ув'язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому
законом.
З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація
ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до
їх особистих справ.
Стаття 14. Заходи заохочення, що застосовуються
до осіб, взятих під варту
До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової
поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може
застосовувати такі заходи заохочення:
оголошення подяки;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і
предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від
суми, передбаченої частиною першою статті 9 цього Закону;
дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;
преміювання за кращі показники в роботі.
Стаття 15. Заходи стягнення, що застосовуються
до осіб, взятих під варту
До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму,
адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати
такі заходи стягнення:
попередження або догану;
позачергове залучення до прибирання приміщення.
( Абзац четвертий частини першої статті 15 виключено на
підставі Закону N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
( Частину другу статті 15 виключено на підставі Закону
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму,
за мотивованою постановою начальника місця попереднього
ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти
діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру
не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм
харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до
карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають
відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається
застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають
під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську
гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти
діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком
проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як
через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного
місяця з дня його винесення.
Стаття 16. Умови та оплата праці осіб, взятих під варту
Взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в
межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з
дозволу слідчого, органу дізнання або суду, в провадженні яких
знаходиться справа. Праця таких осіб оплачується за тарифними
ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із
заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться
відрахування в порядку, встановленому законодавством України.
Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не
підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування
місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під
вартою.
Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці
лише до робіт, пов'язаних із створенням належних
санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього
ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у
вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години
протягом дня.
Стаття 17. Матеріальна відповідальність осіб,
взятих під варту
Особи, взяті під варту, несуть матеріальну відповідальність
за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення
шкоду в розмірах, установлених законодавством України.
Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця
попереднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку
особи, яку тримають під вартою. Не відшкодовані цією особою під
час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її
засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути
стягнуті адміністрацією установи виконання покарань з коштів, що
надійшли на особовий рахунок засудженого. ( Частина друга статті
17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2377-IV ( 2377-15 )
від 20.01.2005 )
У разі скасування або зміни запобіжного заходу збитки, не
відшкодовані особою, звільненою з-під варти, можуть бути стягнуті
на загальних підставах.
Стаття 18. Заходи безпеки і підстави для застосування
заходів фізичного впливу, спеціальних засобів
і вогнепальної зброї
Адміністрація місця попереднього ув'язнення має право
застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу,
спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку,
передбачених цим Законом.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і
вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати
попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного
впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть
застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб.
У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного
впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання
покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення
обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди
здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця
попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу
потерпілим.
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право
застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому
числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні
сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої
відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби,
а також використовувати службових собак для припинення фізичного
опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним
вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання
покладених на неї обов'язків.
Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням
світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин
та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане з ризиком
заподіяння шкоди здоров'ю оточуючих, дають начальники управлінь
(відділів) Державного департаменту України з питань виконання
покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та
Київській області, начальник Центрального управління Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і
Київській області, начальники територіальних управлінь Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх
замінюють, голова Державного департаменту України з питань
виконання покарань або його заступник, Міністр оборони України,
начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
або його перший заступник. ( Частина п'ята статті 18 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, в
редакції Закону N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу,
спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками
вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками
інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними
групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця
попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору.
Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в
присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть
поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може
надягатися гамівна сорочка.
До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів
застосування гамівної сорочки забороняється.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його
застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися,
характеру правопорушення і особи правопорушника.
У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої
умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю
працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також
у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід
допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими
заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти
неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.
Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував
заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом
повідомляє про це безпосереднього начальника.
Усі особи, щодо яких були застосовані заходи фізичного
впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають
обов'язковому медичному огляду.
Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої
тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування
заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі
випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця
попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити
прокурора.
Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного
впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою
встановлену законом відповідальність.
Стаття 19. Особливий режим у місцях попереднього
ув'язнення
У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для
життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової
непокори взятих під варту осіб або в разі виникнення реальної
загрози збройного нападу на місце попереднього ув'язнення чи у
зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування
установи для попереднього ув'язнення з дозволу голови
Державного департаменту України з питань виконання покарань,
начальника управління (відділу) Державного департаменту України з
питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області,
місті Києві та Київській області, Міністра оборони України,
начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України, узгодженого з відповідним прокурором, для осіб, що
перебувають в установі для попереднього ув'язнення, може бути
запроваджено особливий режим терміном до тридцяти днів. ( Частина
перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами N 312-XIV
( 312-14 ) від 11.12.98, N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003,
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього
ув'язнення посилюється охорона, нагляд за особами, взятими під
варту, припиняються всі заходи, що проводяться з цими особами, а
також надання побачень та прийняття посилок і передач,
здійснюються інші режимні заходи.
Для припинення групових протиправних дій взятих під варту
осіб та ліквідації їх наслідків використовуються сили і засоби
місць попереднього ув'язнення, а у разі потреби з дозволу Міністра
внутрішніх справ України, Міністра оборони України, начальника
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в Криму, місті Києві, Київській області, начальника
управління Міністерства внутрішніх справ України в області -
органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку у
Збройних Силах України. ( Статтю 19 доповнено частиною третьою
згідно із Законом N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту
Підставами для звільнення з-під варти є:
скасування запобіжного заходу;
зміна запобіжного заходу;
закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою
як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в
установленому законом порядку. Начальник установи попереднього
ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти
обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку
тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою,
передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1002-05 ), не надійшла. При цьому він надсилає
повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа,
та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за
розслідуванням. ( Абзац четвертий частини першої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від
06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 )
Звільнення осіб з-під варти в разі скасування або зміни
цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього
ув'язнення на підставі постанови органу дізнання або слідчого, які
провадять досудове розслідування у справі, прокурора, судді,
вироку чи ухвали суду. ( Частина друга статті 20 в редакції
Законів N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 )
від 11.07.2003, N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005 )
( Частину третю статті 20 виключено на підставі Закону
N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 )
Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під
варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця
попереднього ув'язнення.
Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються
адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом
до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова
допомога і одяг.
Стаття 21. Персонал місць попереднього ув'язнення
До персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи
рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи та
військовослужбовці Військової служби правопорядку у Збройних Силах
України, а також особи, які працюють в цих установах за трудовими
угодами. ( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 488-IV ( 488-15 )
від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень,
наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно
приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або
бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана:
забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих
під варту;
створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові
умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням
та медичним обслуговуванням;
створити необхідні умови для роботи слідчого, особи, яка
проводить дізнання, прокурора та суду (судді), яка пов'язана з
провадженням у кримінальній справі.
Працівникам місця попереднього ув'язнення не дозволяється
вступати в неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, а
також користуватися їх послугами.
Стаття 22. Прокурорський нагляд за додержанням
законодавства в місцях попереднього ув'язнення
Нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього
ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому
прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ).
Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених
законодавством порядку і умов тримання осіб, взятих під варту,
підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць
попереднього ув'язнення.
Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 30 червня 1993 року
N 3352-XII